Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №740/711/17
Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №740/711/17

УХВАЛА

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №740/711/17

адміністративне провадження №К/9901/30882/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 740/711/17

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"

на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"

до Ніжинської міської ради Чернігівської області,

третя особа Комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творець" (далі також - ТОВ "Творець", Позивач) звернулось до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі також - Відповідач), третя особа Комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання протиправним та скасування рішення Ніжинської міської ради № 3-16/2016 від 15 вересня 2016 року, яким Комунальному підприємству "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3486 га, розташованою за адресою: м.

Ніжин, вул. Б.Хмельницького, земельна ділянка 20, корпус 1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначили, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. У спірних правовідносинах Відповідач, як власник землі, вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. А тому спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами ГПК України.

На ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року до суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Творець", в якій скаржник, посилаючись на їх необґрунтованість та помилковість висновку судів щодо підвідомчості спору господарським судам, просить скасувати оскаржувані ухвали, справу направити для продовження розгляду до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Касаційна скарга подана 20 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 740/711/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач Берназюк Я.О. ухвалою від 14 вересня 2018 року прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 22 жовтня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 23 жовтня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що даний адміністративний позов стосується повноважень органу місцевого самоврядування по розпорядженню землями громади. Вказує, що у рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 зазначено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Тобто як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання і в галузі земельних відносин.

Також зазначає, що у ~law13~ роз'яснено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 740/711/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" до Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа Комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання протиправним та скасування рішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко