Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.12.2019 року у справі №620/1913/19
Ухвала КАС ВП від 23.12.2019 року у справі №620/1913/19

УХВАЛА

23 грудня 2019 року

Київ

справа №620/1913/19

адміністративне провадження №К/9901/35724/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №620/1913/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання ді протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати наказ № 108 від 12 грудня 2018 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що інформаційні матеріали щодо позивача носять сумнівний характер, оскільки суперечать один одному та свідчать, що позивач не тікав від небезпеки, рятуючи своє життя, а залишив територію Бангладеш добровільно. Існування небезпеки життю позивача не підтверджується жодними документами останній легально вилетів з території Народної Республіки Бангладеш до Російської Федерації, потім нелегально перетнув державний кордон України, без документів, поза пунктами пропуску державного кордону України.

Отже, при розгляді заяви позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач, враховуючи норми Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", правомірно відмовив останньому в оформленні документів.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 вказаної статті КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 вказаної статті КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач є громадянином Народної Республіки Бангладеш, звернувся до суду з позовом про оскарження відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України.

Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини 1 статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №620/1913/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

А. Г. Загороднюк

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду