Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №0640/4525/18

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №0640/4525/18

адміністративне провадження №К/9901/21228/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №0640/4525/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області про нарахування та виплату компенсаційних виплат за затримку у виплаті грошових коштів, здійснити виплату одноразової грошової допомоги, здійснити виплату моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.,

встановив:

29 липня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі №0640/4525/18. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області про нарахування та виплату компенсаційних виплат за затримку у виплаті грошових коштів, здійснити виплату одноразової грошової допомоги, здійснити виплату моральної шкоди залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів поважності його пропуску та надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або зазначенням підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору із наданням підтверджуючих документів.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 09 серпня 2019 року скаржник отримав ухвалу Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 14 серпня 2019 року на адресу суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, якою скаржником частково усунуто недоліки, а саме, скаржником надано підтвердження отримання нею копії постанови суду апеляційної інстанції 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскільки копію постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позивачем отримано 25 червня 2019 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Проте, скаржником не виконано вимоги ухвали суду в частині сплати судового збору.

У заяві скаржник посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", Рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду України. Зазначає, що має пільги щодо сплати судового збору та звільняється від його сплати по справі про стягнення заробітної плати. Поруч з цим, наголошує, що споживачі за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав, належать до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оцінюючи такі доводи скаржника, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Компенсаційні виплати за затримку у виплаті грошових коштів не входять до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статтею 1 Закону України "Про оплату праці", до структури заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системне тлумачення вищевказаних статей Закону України "Про оплату праці" дозволяє дійти висновку про те, що додатковою заробітною платою можуть вважатися не будь-які гарантійні і компенсаційні виплати, а лише ті гарантійні і компенсаційні виплати, які роботодавець виплачує працівникові, у зв'язку із виконуваною ним роботою за трудовим договором.

Разом з тим, із змісту статті 117 КЗпП України вбачається, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв'язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв'язку із звільненням працівника та не проведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов'язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №№ 910/4518/16.

Відтак, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на вимоги позивачів про зобов'язання нарахування компенсаційних виплат за затримку у виплаті грошових коштів.

Поруч з цим, суд зазначає, що частина 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовується до питань сплати судового збору у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що звільнення від сплати судового збору встановлено за подання позову за умови, що, по-перше, цей позов подається споживачем, по-друге, позов стосується порушених прав позивача, як споживача у спірних правовідносинах.

Згідно із пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.

У свою чергу, продукція, згідно з пунктом 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Позов стосується нарахування та виплати компенсаційних виплат за затримку у виплаті грошових коштів, виплати одноразової грошової допомоги та моральної шкоди.

Отже, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг.

Відтак, заявник до суду касаційної інстанції не є суб'єктом, який відповідно до законодавства звільняється від сплати судового збору.

Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

Частиною 2 статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених Частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення Частиною 2 статті 332 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частиною 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, касаційну скаргу слід повернути заявнику.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №0640/4525/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області про нарахування та виплату компенсаційних виплат за затримку у виплаті грошових коштів, здійснити виплату одноразової грошової допомоги, здійснити виплату моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО. А. Губська СуддіМ. В. Білак О. В. Калашнікова