Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2019 року у справі №0440/5353/18

УХВАЛА

22 липня 2019 року

Київ

справа №0440/5353/18

адміністративне провадження №К/9901/19747/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі № 0440/5353/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу,

встановив:

15 липня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- скасувати наказу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №55 від 31 травня 2018 року;

- зобов'язати ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань загрози життю, не доведено існування умов для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та наявності правомірних підстав для прийняття органами ДМС України рішення про надання відповідного статусу.

Не погоджуючись із такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що рішення судів першої та другої інстанції постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга позивача подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, позивач не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про їх наявність, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі № 0440/5353/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова