Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №803/557/17

УХВАЛА

14 червня 2018 року

Київ

справа №803/557/17

касаційне провадження №К/9901/49686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №803/557/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у травні 2017 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 №007414304 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 108640,63грн, в тому числі: 86912,5грн. основного платежу та 21728,13грн. штрафних санкцій.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 07.06.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0074141304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 40218,75грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2018 (повний текст складено 05.04.2018) постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 залишив без змін.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області 24.04.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від
07.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
28.03.2018.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалою від 14.05.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на необхідність надання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

У встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк скаржником вимоги такої ухвали виконано - надіслано до суду документ про сплату судового збору - платіжне доручення від 11.05.2018 №609 про сплату судового збору в сумі 3612,82грн.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі №803/557/17 є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від
27.12.2016 №007414304 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 108640,63грн., в тому числі: 86912,5грн. основного платежу та 21728,13грн. штрафних санкцій.

Підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб слугували висновки податкового органу про отримання позивачем у ІІІ кварталі 2014 року доходу, яке у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом та включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Обґрунтування касаційної скарги зводяться до того, що до додаткового блага, яке у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного оподатковуваного доходу, слід відносити повну суму коштів, зазначену у повідомленні банку, адресованому боржнику про анулювання боргових зобов'язань.

Правова позиція щодо переліку сум доходів, які підлягають віднесенню до загального місячного оподатковуваного доходу за наслідками анулювання боргових зобов'язань на підставі кредитного договору, викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 № К/9901/33039/18.

Касаційна скарга відповідача не містить посилань на те, що судами попередніх інстанцій здійснено розмежування складових анульованого (прощеного) боргу з порушенням норм матеріального права, а також посилань на порушення судами норм процесуального права, які могли б вплинути на встановлення дійсних обставин справи.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Враховуючи викладене, а також з врахуванням встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 27.12.2016 №007414304 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 108640,63грн, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Крім того, податковим органом порушено питання про повернення судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого скаржник посилався на сплату судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду як у разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі, так і у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, сплачений Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області за подання касаційної скарги згідно з платіжним дорученням від 11.05.2018 № 609 судовий збір в сумі 3612,82 грн. підлягає поверненню на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктами 1, 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від
07.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
28.03.2018 у справі №803/557/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Повернути Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області сплачений згідно з платіжним дорученням від
11.05.2018 №609 судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3612,82грн. (три тисячі шістсот дванадцять гривень 82 коп. ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк