Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2019 року у справі №1340/5826/18

УХВАЛА

17 травня 2019 року

Київ

справа №1340/5826/18

адміністративне провадження №К/9901/12191/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Гриціва М. І. та Коваленко Н. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - скаржник, Управління) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

На вказане рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року зазначену скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погодившись зі вказаною ухвалою, 25 квітня 2019 року подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду вказаним судом.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору, у зв'язку з чим бюджетом Пенсійного фонду України на 2017 рік кошти на сплату судового збору не були передбачені. Окрім цього, бюджетом Пенсійного фонду України на 2019 рік, виділено недостатньо коштів, призначених для сплати судового збору. Відтак, як зазначає скаржник, основною ціллю, на яку використовуються кошти Пенсійного фонду є виплата пенсій.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява (апеляційна скарга) повертається позивачеві (скаржнику), якщо позивач (скаржник) не усунув недоліки позовної заяви (апеляційної скарги), яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина 1 статті 133 КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, на виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, подано до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 2) надання соціальних послуг, передбачених частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно з частиною 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені частиною 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виходячи з системного аналізу статей 55, 129 Конституції України, статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.

Так, положеннями частини 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. За правилами частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. З наведених норм слідує, що підставою для звільнення сплати судового збору є майновий стан скаржника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 77, 133 КАС України покладається на заінтересовану сторону.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Право на звільнення від сплати судового збору мають у тому числі і бюджетні установи, однак, якщо вони діють як суб'єкти владних повноважень, та обмежене фінансування такої установи не може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору. Крім цього, як зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні та апелянтом не надано суду належних доказів на підтвердження важкого майнового стану, що свідчили б про неможливість або утруднення в сплаті судового збору.

З урахування наведеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про повернення апеляційної скарги Управлінню у зв'язку з неусуненням її недоліків.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, виходив з того, що скаржником у встановлений судом строк не було усунуто недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, оскаржуване рішення є слушним, вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України та частини 5 статті 298 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків ухвали суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

При прийнятті рішення про відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, сформовану в ухвалах від 14 січня 2019 року у справі № 461/6614/17, від 17 січня 2019 року у справі № 1340/3701/18 та від 21 січня 2019 року у справі № 1340/3489/18, в яких суд касаційної інстанції прийняв аналогічне рішення у справах за касаційною скаргою того ж скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області), з тих самих підстав касаційного оскарження та за такої ж форми касаційної скарги.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

4. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців

Н. В. Коваленко