Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2020 року у справі №500/252/20

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 500/252/20

адміністративне провадження № К/9901/21411/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі № 500/252/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИЛ:

25.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08.11.2019 № Ф-2307-50 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 14 815,02 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
23.07.2020 у справі № 500/252/20, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000287, виданим Головою Ради адвокатів Тернопільської області 29.03.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 29.03.2018 №139/6, та посвідченням адвоката України №000287, яке видане 29.03.2018.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 02.01.2018 по 12.07.2019 працював в Акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" на таких посадах: головний юрисконсульт в Акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", головний юрисконсульт відділу позовної роботи в регіонах Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту; з 15.07.2019 по теперішній час працює на посаді головного юрисконсульта юридичного управління в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик".

Наявність трудових відносин між позивачем та Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" встановлена рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №500/935/19, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019, та доказуванню не підлягає. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 у період з січня 2018 року по грудень 2018 року своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник головний юрисконсульт відділу позовної роботи в регіонах Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит". Протягом періоду з січня по грудень 2018 року роботодавець щомісячно сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати в середньому близько 3300,00 грн на місяць, тобто в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Наявність трудових відносин між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" підтверджується копією наказу №284-к від 11.07.2019 "Про прийняття на роботу", відповідно до якого позивача прийнято на посаду головного юрисконсульта юридичного управління на умовах строкового трудового договору з 15.07.2019 по 30.09.2019, довідкою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" від 03.03.2020 №9-1/509, про те, що позивач дійсно працює в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" на посаді юрисконсульта і надано відомості про нараховану заробітну плату за період з липня 2019 по лютий 2020.

У довідках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" від
14.01.2020 №9-1/67 та від 03.03.2020 №9-1/509 зазначено суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 і прирівняні до неї платежі та утримані з них податки за період з липня 2019 року по грудень 2019 року. Так, за період з липня 2019 року по грудень 2019 року роботодавцем позивача, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у загальній сумі 30314,68 грн.

Згідно з інформацією, яка міститься в інформаційній системі "Податковий блок.

Облік платників податків" розділ "Реєстраційні дані" позивач 29.05.2018 взятий на облік Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (Чортківське управління) як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид діяльності діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). 29.05.2018 за позивачем встановлено ознаку незалежної професійної діяльності, за ознакою діяльності адвокат.

За даними інтегрованої картки платника податків за ОСОБА_1 станом на 31.10.2019 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, у розмірі 14815,02 грн.

В суму недоїмки по єдиному внеску в розмірі 14815,02 грн входить:

- нарахована розрахункова сума єдиного соціального внеску за 2018 рік у розмірі 6 552,48 грн (819,06 грн (мінімальний розмір єдиного внеску в період з
29.05.2018 по 21.01.2019) х 8 місяців);

- нарахована розрахункова сума єдиного соціального внеску за три квартали 2019 року у розмірі 8262,54 (918,06 грн (мінімальний розмір єдиного внеску в період з
01.01.2019 по 01.01.2020) х 9 місяців) (а. с. 98).

На суму недоїмки 14815,02 грн зі сплати єдиного внеску 08.11.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області було сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 (а. с.32).

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнята Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 08.11.2019 вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 у розмірі 14 815,02 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у Тернопільські області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від
14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2307-50 у розмірі 14 815,02 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі № 500/252/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі № 500/252/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва В. П. Юрченко