Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.04.2021 року у справі №560/2753/20

УХВАЛА

20 квітня 2021 року

Київ

справа №560/2753/20

адміністративне провадження №К/9901/11702/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №560/2753/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у видачі ОСОБА_2, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- зобов'язати Шепетівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області оформити та видати ОСОБА_2, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року, позов задоволено:

- визнано протиправною відмову Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, оформлену листом № КО-43/6/6802-20/6831.39/63-20 від 26 травня 2020 року, у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України, у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- зобов'язано Шепетівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок)
гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 2 квітня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №560/2753/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не був врахований висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №340/2618/19. Однак правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин, які склались у справі №560/2753/20, з огляду на умови застосування правових норм.

Так, у справі №340/2618/19 позивачу відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з огляду на неподання необхідних документів, визначених пунктом 1 розділу ІІІ "Оформлення паспорта вперше" Тимчасового порядку № 456. Питання недосягнення особою, яка звернулась за отриманням паспорту 16-річного віку, Верховним Судом у цій справі не розглядалось, оскільки ця обставина не була зазначена відповідачем як підстава для відмови у видачі паспорту відповідного зразка.

Натомість, у справі №560/2753/20, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підставою для відмови у видачі такого паспорту, зазначеної у листі Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області № КО-43/6/6802-20/6831.39/63-20 від 26 травня 2020 року, стало наступне: "відповідно до пункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. У ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ".

Відтак, підстави з яких особам було відмовлено у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у цих двох справах не є тотожними.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №560/2753/20.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №560/2753/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Шепетівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду