Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №240/7822/19

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 240/7822/19

адміністративне провадження № К/9901/11516/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року

у справі №240/7822/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови від 29 березня 2019 року №Н-1469/0-1091/0/22-19, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирський області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, позов задоволено.

24 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі №240/7822/19.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником направлено до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги мотивуючи свої вимоги тим, що відсутні можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у встановлений ухвалою суду строк у зв'язку з відсутністю належного фінансування.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року продовжено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області строк для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником повторно направлено до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги мотивуючи свої вимоги тим, що короновірусна хвороба стала причиною економічного занепаду країни у зв'язку із цим всі державні установи обмежені у фінансуванні, а тому відсутні можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у встановлений ухвалою суду строк.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам Держгеокадастру не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність коштів на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того колегія суддів відзначає, що самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв'язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, причиною продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Обґрунтованих доводів з належними доказами на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином завадили відповідачу, як суб'єкту владних повноважень своєчасно усунути недоліки касаційної скарги, скаржником не наведено.

Отже, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником не виконано.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст.332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на невиконання скаржником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, не є обмеженням доступу до суду, яке гарантоване п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Також колегія суддів зазначає, що у межах розумного строку та при дотримані всіх вимог процесуального закону заявник має право на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, що забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02 березня 2020 року у справі № 400/471/19, від 04 березня 2020 року у справі № 500/1026/19 та від 09 квітня 2020 року у справи № 580/2839/19.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі №240/7822/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І. В. Желєзний Я. О. Берназюк С. М. Чиркін