Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.02.2020 року у справі №160/2026/19

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 160/2026/19

адміністративне провадження № К/9901/16631/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРА ГРУП" звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зменшення в даних Системи електронного адміністрування ПДВ ТОВ "АГРА ГРУПП" реєстраційного ліміту у сумі 152112,00 грн. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зменшити показник суми перевищення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на 152112,00 грн., що призведе до автоматичного збільшення реєстраційного ліміту на 152112,00 грн. ; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати складені ТОВ "АГРА ГРУПП" податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 152112,00
грн., на яку ТОВ "АГРА ГРУПП" має право зареєструвати податкові накладні після збільшення реєстраційного ліміту на суму 152112,00 грн. датою їх надходження на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року позов задоволено.

8 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 24 липня 2020 року.

На виконання вимог ухвали скаржником надіслано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги.

Клопотання обґрунтоване тим, що касаційна скарга Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду була повернута у зв'язку не сплатою судового збору. Крім того, зазначає, що строки на касаційне оскарження зупинено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів. ю спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків касаційної скарги, суд звертає увагу на те.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі по тексту Постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року запровадив на території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року, внесено зміни до постанови № 211, заборонивши, серед іншого, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб; перевезення пасажирів автомобільним транспортом; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні; роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту; тощо.

20 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", яким запроваджено адаптивний карантин на території України, відповідно до якого регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також перевезення пасажирів метрополітенами відновлено.

Таким чином, відповідно до змісту Постанови № 211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

30 березня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від (далі по тексту ~law25~), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо, який набрав чинності 2 квітня 2020 року

Суд звертає увагу на те, що ~law26~ доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята у відкритому судовому засіданні 31 жовтня 2019 року, а зміни внесені ~law27~, набули чинності 2 квітня 2020 року.

~law28~ не містить застережень щодо ретроактивної (ретроспективної) дії його норм, схожу правову позицію було викладено в постанові Верховного Суду від 6 серпня 2020 року у справі №520/11648/19.

Відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду", касаційна скарга Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року подана 12 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошти лист за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0102929425607, який надсилався на адресу Офісу великих платників податків ДФС, вручений 26 березня 2020 року.

Повторно касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) подано до відділення зв'язку ПАТ Укрпошти лише 6 липня 2020 року.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перебіг процесуальних строків на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року встановлених Кодексом адміністративного судочинства України закінчився до набрання чинності ~law29~, тобто до 2 квітня 2020 року.

Обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені Постановою №211 обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином завадили відповідачу, як суб'єкту владних повноважень належним чином реалізувати своє право на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/2026/19, скаржником не наведено.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Оцінюючи поведінку скаржника та наведені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку не можуть вважатись поважними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх