Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2020 року у справі №640/19924/18

УХВАЛА

16 березня 2020 року

Київ

справа №640/19924/18

адміністративне провадження №К/9901/6295/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №640/19924/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Щигарцева І. В. з вимогами: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 27 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57310966; зобов'язати приватного виконавця повернути ОСОБА_1 автомобіль Volkswagen Passat (держ. номер знак НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при вирішенні питання щодо прийняття до виконання поданого стягувачем виконавчого документу, відповідач мав відомості відносно місця проживання (перебування) боржника, яке розташоване у місті Донецьку - поза межами виконавчого округу відповідача (Дніпропетровська область), відтак винесення приватним виконавцем Щигарцевим І. В. постанови про відкриття провадження суперечить вимогам частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, відповідачем не враховано, що місцем проживання позивача, як внутрішньо переміщеної особи, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є місто Київ. Також ОСОБА_1, мотивуючи протиправність дій відповідача зазначає, що про наявність виконавчого провадження, відкритого ще у вересні 2018 року, позивач дізнався тільки під час вилучення його автомобіля 30 жовтня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року повернуто позовну заяву.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року справу прийнято до провадження Окружного адміністративного суду міста Києва, відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Щигарцева І. В. від 27 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57310966.

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

У свою чергу, стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення приватного виконавця.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №640/19924/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко