Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.02.2020 року у справі №300/1846/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа №300/1846/19

провадження №К/9901/3866/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 300/1846/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 06.10.2006 по 14.06.2019,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, у якому просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати за період з
06.10.2006 по 14.06.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач листом від 14.08.2019 № 921/О (П)-15 відмовив у задоволенні заяви позивача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строків її виплати за період з 06.10.2006 по 27.05.2019 з огляду на те, що пенсійну справу ОСОБА_1 упорядковано з часу призначення, а суму недоплаченої пенсії, що становить 13
865,85 грн, нараховано 13.06.2019 і виплачено наступного дня - 14.06.2019, тому строк виплати нарахованого доходу не порушено й підстав для нарахування позивачу компенсації немає. ОСОБА_1 вважає, що таке рішення відповідача є протиправним, необґрунтованим, а також суперечить приписам Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати за період з 06.10.2006 по 13.06.2019, передбачену Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III від 19.10.2000.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 10.10.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказувало, що оскільки сума недоплати нарахована
13.06.2019 року о 15:38 год. та виплачена 14.06.2019 року, то виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати немає законних підстав.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 - без змін.

10.02.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 300/1846/19.

Верховний Суд бере до уваги те, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436).

Метою і завданням Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX є комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики. Крім того, закон має на меті збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями та сприятиме швидкому розгляду справ.

ЗгаЗакон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, з-поміж іншого, визначено чіткі підстави для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Водночас пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.

Отже, колегія суддів вважає за потрібне перевірити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо її відповідності вимогам статей 328, 329, 330, 331, 332, 333, 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у редакції, яка була чинною до
08.02.2020, тобто до дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.

Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини 1 13 КАС України, у редакції, чинній до 08.02.2020) України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через ухвалення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строків її виплати за період з 06.10.2006 по 27.05.2019, яке оформлене листом від 14.08.2019 № 921/О (П)-15. Тому з огляду на те, що предметом позову в цій справі є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу через порушення строків одержання пенсійних виплат, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас за пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило в задоволенні заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строків її виплати за період з 06.10.2006 по 27.05.2019, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Заявник не обґрунтував в касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд також не встановив випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Колегія суддів бере до уваги те, що в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 в справі № 521/940/17, від 15.08.2019 у справі № 674/24/17 та від 19.09.2019 в справі № 522/9778/16-а сформульована правова позиція з питань, яких стосується касаційна скарга, а висновки, викладені в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі, узгоджуються з вказаною позицією. Колегія суддів також не вбачає підстав для відступлення від зазначеної позиції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати в касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись положеннями статей 12, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 300/1846/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя О. П. Стародуб