Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.10.2020 року у справі №620/1392/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 620/1392/20

провадження № К/9901/24153/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 620/1392/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просила:

(і) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, починаючи з 29 січня 2020 року, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії з врахуванням стажу державної служби з 02 серпня 2011 року до дня звільнення по 20 серпня 2018 року на посаді начальника відділу, заступника начальника управління в Управлінні соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, згідно статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону, який діяв на момент призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати станом на дату звільнення, згідно довідки від 29 січня 2020 року № 01-228, виданої Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, з яких були сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

(іі) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, починаючи з 29 січня 2020 року, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії із врахуванням стажу державної служби з 02 серпня 2011 року до дня звільнення по 20 серпня 2018 року на посаді начальника відділу, заступника начальника управління в Управлінні соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, згідно статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону, який діяв на момент призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати станом на дату звільнення, згідно довідки від 29 січня 2020 року № 01-228, виданої Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, з яких були сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.08.2020 залишив без змін, відмовив ОСОБА_1 в позові відмовлено.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Приписами пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, починаючи з 29 січня 2020 року, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії з врахуванням стажу державної служби з 02 серпня 2011 року до дня звільнення по 20 серпня 2018 року на посаді начальника відділу, заступника начальника управління в Управлінні соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, згідно статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону, який діяв на момент призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати станом на дату звільнення, згідно з довідкою від 29 січня 2020 року № 01-228, виданою Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, з яких були сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. І тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови в перерахунку та виплаті особі пенсії, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас за пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявниця зазначає про обставини, на підставі яких слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області обов'язок, починаючи з 29 січня 2020 року, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії із врахуванням стажу державної служби з 02 серпня 2011 року до дня звільнення по 20 серпня 2018 року на посаді начальника відділу, заступника начальника управління в Управлінні соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, згідно статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону, який діяв на момент призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми заробітної плати станом на дату звільнення, згідно довідки від 29 січня 2020 року № 01-228, виданої Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, з яких були сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржниця не обґрунтувала у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи була вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для неї як для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Заявниця також покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяв до уваги висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 в справі № 21-540а14. Зазначає, що за висновком Верховного Суду України, сформульованим у постанові від 09.12.2014 в справі № 21-540а14, при поверненні до раніше призначеної пенсії фактично відбувається її нове призначення.

Колегія суддів зауважує, що правовий висновок, викладений Верховним Судом Україні в його постанові в зазначеній справі, стосувався усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 7 Закону України від
09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від
07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Тобто Верховний Суд України у зазначеному судовому рішенні не сформулював висновку щодо застосування приписів статей 37,37-1 Закону України від
16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу", які слугували юридичною підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.

Тому з огляду на те, що правовий висновок Верховного Суду України стосувався правильності застосування приписів інших законодавчих актів, такий висновок не має братися до уваги під час надання оцінки обставин цієї справи.

Також слід зазначити, що, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивачка не просила Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області врахувати стаж державної служби за період з серпня 2011 року по квітень 2018 року та з огляду на це здійснити перерахунок її пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Натомість вона наполягала здійснити перерахунок її пенсії, взявши до уваги додатковий стаж державної служби, відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, який втратив чинність на час виникнення спірних відносин (квітень 2018 року - момент, коли позивачка звільнилася з роботи й надалі припинився відлік її трудового стажу). Тому суди зробили цілком обґрунтований висновок про те, що немає підстав перераховувати позивачці пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 620/1392/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб