УХВАЛА

07 жовтня 2020 року

Київ

справа №400/3068/20

адміністративне провадження №П/9901/262/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Єресько Л. О., Жука А. В., Калашнікової О. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Андрієнко Н. А.,

представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі

за позовом Громадської організації "Правозахисник Миколаївської області"

до Вищої ради правосуддя

про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Правозахисник Миколаївської області" (далі - "ГО "Правозахисник Миколаївської області") у липні 2020 року звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - "ВРП") про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача від 19 лютого 2020 року №15/02 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального районного суду міста Миколаєва і зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених прав позивача шляхом розгляду вказаної заяви.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року матеріали адміністративної справи №400/3068/20 передано за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін на 7 жовтня 2020 року.

24 вересня 2020 року від ВРП надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що: (1) позовні вимоги зводяться до оскарження ухвали члена Третьої дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2020 року №1713/0/18-20 про залишення без розгляду скарги ГО "Правозахисник Миколаївської області" на дії судді та повернення її скаржнику. Проте відповідач зауважує, що ця ухвала в силу статті 44 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" не оскаржується, а тому не може бути предметом судового розгляду; (2) вказана ухвала не створює для позивача жодних юридичних прав чи обов'язків, а тому позов не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене, ВРП вказує на наявність підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"): якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку доводам вказаного клопотання з огляду на правові підстави позову і відповідне правове регулювання Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позов ГО "Правозахисник Миколаївської області" обґрунтований тим, що Член Третьої дисциплінарної палати ВРП протиправно розглянула заяву позивача від 19 лютого 2020 року №15/02 як скаргу на дії судді у порядку Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Натомість позивач переконаний, що відповідач повинен був розглядати цю заяву у порядку Закону України "Про звернення громадян". Тобто суть спору в першу чергу обумовлена незгодою позивача із обраним ВРП порядком розгляду його заяви і лише, як наслідок, з результатом її розгляду.

Відтак Верховний Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позовні вимоги ГО "Правозахисник Миколаївської області" зводяться до оскарження ухвали члена Третьої дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2020 року №1713/0/18-20, оскільки ці доводи не відповідають дійсним правовим підставам позову.

Стосовно аргументів ВРП про те, що зазначена ухвала члена Третьої дисциплінарної палати ВРП не створює для позивача жодних юридичних прав чи обов'язків, а тому позов не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства, то Верховний Суд їх також відхиляє, оскільки: (1) позивач обґрунтовує порушення своїх прав невиконанням ВРП вимог Закону України "Про звернення громадян", що віднесено до юрисдикції адміністративних судів; (2) відсутність порушеного права чи неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, а не для закриття провадження у справі.

Отже, доводи ВРП про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України не підтвердилися, а тому у задоволенні відповідного клопотання ВРП необхідно відмовити.

Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі №400/3068/20 за позовом Громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і не може бути оскаржена.

Повний текст цієї ухвали складено 12 жовтня 2020 року....................................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

А. В. Жук

О. В. Калашнікова

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду