Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.06.2021 року у справі №380/3337/20

УХВАЛА

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 380/3337/20

адміністративне провадження № К/9901/27829/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Бевзенка В. М., Берназюка Я. О.,

перевіривши касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року

у справі № 380/3337/20

за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

до ОСОБА_1,

третя особа: Львівське комунальне підприємство "Старий Львів"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 - власницю квартири АДРЕСА_1 за власні кошти відновити віконне заповнення на місці самовільно влаштованого дверного на головному фасаді та демонтувати кондиціонер, самовільно влаштований на балконі біля квартири АДРЕСА_1 зі сторони головного фасаду будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

14 травня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 380/3337/20.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 380/3337/20 - повернуто особі, яка її подала, оскільки в такій відсутні підстави касаційного оскарження.

09 липня 2021 року відповідачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 380/3337/20.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 380/3337/20 - повернуто особі, яка її подала, оскільки така підписана особою, яка не має права її підписувати.

27 липня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишено без руху. Надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із доказами наявності підстав для його поновлення.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали скаржником направлено до суду лист із обґрунтуванням підстав касаційного оскарження та вимог особи, що подає касаційну скаргу та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або касаційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що вперше касаційна скарга подана у строк встановлений КАС України, а повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Пунктом 6 ч. 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Колегія суддів враховує, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень та підтвердження права підпису касаційної скарги, що стало підставою для повернень касаційних скарг у цій справі.

Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Така бездіяльність/дії скаржника, на думку колегії суддів, можуть бути спрямовані на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

При цьому враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неналежне формування касаційної скарги, що призвело до повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі, не є підставою для поновлення судом строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пп. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пп. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначена постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Також, колегія суддів зазначає, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, він повинен зазначити конкретну норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Однак вказуючи наведене скаржник не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин).

Отже, посилання на відсутність певних висновків Верховного Суду мають супроводжуватись вмотивованими аргументами неправильного застосування певної (певних) норми (норм) права у конкретних правовідносинах.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 26 квітня 2021 року у справі № 120/2243/20-а, від 12 травня 2021 року у справі № 488/1644/16-а від 14 травня 2021 року у справі № 240/16944/20 від 19 травня 2021 року у справі № 280/160/20

Таким чином, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні, не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України та не надано доказів наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Аналогічна правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000107.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" ( № 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 121, 329, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 380/3337/20 за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний В. М. Бевзенко Я. О. Берназюк