Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2021 року у справі №520/15838/2020

УХВАЛА

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/15838/2020

адміністративне провадження № К/9901/23148/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року

у справі №520/15838/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати рішення Державної міграційної служби України від 21 жовтня 2020 року №407-20.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями позивачем 25 червня 2021 року подано касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Так, предметом розгляду в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 21 жовтня 2020 року №407-20 про скасування рішення Державної міграційної служби України від 12 листопада 2018 року №387-18 про визнання особи такою, яка потребує додаткового захисту. З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

До касаційної скарги додано клопотання позивача про відкриття касаційного провадження, у якому, скаржник, цитуючи зміст пункту 2 частини 5 статті статті 328 КАС України, зазначає, що дана справа має важливе та виняткове значення, оскільки стосується судової оцінки дій відповідача та третьої особи на предмет відповідності їх частині 2 статті 19 Конституції України щодо підстав, меж та способу здійснення, які чітко встановлені у вищевказаних нормативних актах. Указує, що такі дії у подальшому можуть неодноразово мати повторення у подібних правовідносинах, що дає, на його думку, підстави вважати, що ця справа має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору та зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики, оскільки йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Так, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Позиція скаржника щодо винятковості цієї справи ґрунтується на припущенні імовірного повторення тотожних дій відповідача у подібних правовідносинах. З огляду на викладене, Суд відхиляє такі доводи скаржника.

Інші доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі №520/15838/2020.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко А. В. Жук

А. Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду