Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2020 року у справі №640/10380/19

УХВАЛА

14 травня 2020 року

Київ

справа №640/10380/19

адміністративне провадження №К/9901/11945/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №640/10380/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТІК" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТІК" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 15 квітня 2019 року № 1141217/42162801, № 1141218/42162801; від 28 березня 2019 року № 1124236/42162801, від 8 квітня 2019 року № 1135653/42162801, №1135652/42162801, від 11 квітня 2019 року №1139095/42162801, №1139094/42162801, №1139096/42162801, №1139666/42162801, №1139664/42162801; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12 листопада 2018 року № 2, від 16 листопада 2018року № 3, від 21 вересня 2018 року № 6, від 3 жовтня 2018 року, від 3 жовтня 2018року № 9, № 10, від 4 жовтня 2018 року № 11, від 4 жовтня 2018 року № 12, від 15 жовтня 2018 року № 14, від 20 жовтня 2018 року № 15, від 25 жовтня 2018 року № 16 датою їх подання на реєстрацію.

Окружний адміністративний суд м. Києва від 31 жовтня 2019 року позов задовольнив.

21 листопада 2019 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 2 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, заяву задовольнив: стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТІК" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2750,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

30 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, в якій відповідач просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №640/10380/19 й прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному КАС України.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва 31 жовтня 2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №640/10380/19 у цій справі з моменту їх ухвалення стали невід'ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №640/10380/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак Р. Ф. Ханова Є. А. Усенко