Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.06.2023 року у справі №160/5058/20
Ухвала КАС ВП від 10.12.2020 року у справі №160/5058/20

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №160/5058/20

адміністративне провадження №К/9901/32070/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра", в якому просила:

- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими що порушують норми ст. 24 (дискримінація) Конституції України;

- визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно рахунку № НОМЕР_1 договору банківського вкладу;

- стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 32298,69 грн. (тридцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 69 копійок);

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 14 702,05 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дві гривні 05 копійок);

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 4759.85 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 85 копійок).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 15 340,70
грн. (п'ятнадцять тисяч триста сорок гривень сімдесят копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не додано документа про сплату судового збору.

Позивач подав до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилався на Закон України "Про захист прав споживачів"

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №160/5058/20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі №160/5058/20 - повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач 23 листопада 2020 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20.

Також, позивач у касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року направлено йому 20 жовтня 2020 року, зареєстровано 21 жовтня 2020 року, а оприлюднено 22 жовтня 2020 року, що підтверджується відомостями Єдиного Державного реєстру судових рішень. Копію оскаржуваної ухвали скаржник отримав 26 жовтня 2020 року.

За змістом частин 1 , 2 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Виходячи з того, що скаржник звернувся з касаційною скаргою протягом тридцяти днів з дня вручення тексту постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.

Також в касаційній скарзі зазначено, що на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач звільнений від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням її прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані положеннями Закону України "Про захист прав споживачів", який установлює права споживачів, який визначає механізм їхнього захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22).

Тобто в контексті вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про захист прав споживачів", вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім виконавцем, який відповідає за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.

З огляду на це вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, через неналежне виконання договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд зауважує, що дія наведеної норми поширюється також і на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат від шкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16 (провадження № 11-1032апп18) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.

З цих міркувань Суд доходить висновку, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Відповідно до положень п. 8 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.

Так, згідно абзацу 2 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20, відповідають вимогам абзацу 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 331, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20.

Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20.

Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/1487/20.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити учасникам справи строк протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко