Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2018 року у справі №9901/634/18

УХВАЛА

06 липня 2018 року

м. Київ

справа №9901/634/18

адміністративне провадження №П/9901/634/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стародуба О.П., вирішуючи питання відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

18.06.2018р. до Верховного Суду надійшов даний позов, в якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №860дс-18 від 29.05.2018р. "Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження";

-зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 відносно заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2.

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2018р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У строк встановлений судом, позивачем виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надіслання на адресу суду її нової редакції.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наслідками перевірки суддею-доповідачем встановлено, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

За змістом частини 4 статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Водночас, як визначено у частині 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обгрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що предметом позову у даній справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №860дс-18 від
29.05.2018р., яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою, поданою позивачем - ОСОБА_1, про вчинення заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.

За змістом частини 10 статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення.

Відповідно до статті 44 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ~law17~) дисциплінарне провадження щодо прокурора здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

~law18~ передбачено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

Відповідно до ~law19~ прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Аналогічний порядок оскарження встановлений пунктом 148 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017р.

Відповідно до пункту 150 вказаного Положення, до суду можуть бути оскаржені рішення комісії про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів; про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що оскарженню у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, що прийняті за результатами дисциплінарного провадження і право на їх оскарження має виключно прокурор, як суб'єкт дисциплінарного провадження.

Особи, за дисциплінарною скаргою яких відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, не набувають статусу суб'єкта дисциплінарного провадження і в силу вимог законодавства позбавлені права оскаржувати відповідні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, оскільки такі рішення не мають безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси цих осіб і не порушують їх.

Натомість, вони мають право оскаржити таке рішення в порядку, встановленому частиною 10 статті 78 Закону України "Про прокуратуру", згідно положень якої, особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження.

Суд, зазначає, що оскаржуване рішення, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою позивача, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати і особистих прав та/або інтересів заявника.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Однак, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах №800/149/18, №800/559/17, №9901/472/18, №9901/374/18.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду із позовом і наведене вище правове регулювання цих правовідносин суд вважає, що законних підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом немає, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя

О.П. Стародуб