Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2018 року у справі №804/2989/18

УХВАЛА

05 листопада 2018 року

Київ

справа №804/2989/18

адміністративне провадження №К/9901/64841/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга, що направлена на адресу Верховного Суду 22 жовтня 2018 року, не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до частини 1 , 2 , 4 , 6 , 8 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи на ведення справи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 9 статті 59 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 2 , 4 , 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено частин 2 , 4 , 5 статті 94 КАС України. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з касаційної скарги, остання підписана представником позивача - ОСОБА_2

На підтвердження своїх повноважень до касаційної скарги останнім додано ксерокопію довіреності (з ксерокопією апостилю та в перекладі засвідченому 19 вересня 2017 року нотаріусом ОСОБА_2) від 15 вересня 2017 року б/н, виданої ОСОБА_3 на ім'я, зокрема, ОСОБА_2, підпис на якій засвідчено нотаріусом ОСОБА_2; ксерокопію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 09 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_2

Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої настаттею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (далі - Конвенція), набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції (в тому числі Ізраєлем), що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою (стаття 4).

Відповідно до статті 5 Конвенції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Так, до касаційної скарги додано ксерокопію довіреності, яка не відповідає вимогам, встановленим Конвенцією для проставлення апостилю, а саме апостиль надано в копії та не підшито з документом, до якого він складений.

Також, ксерокопія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 09 листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_2, додана до касаційної скарги, не засвідчена належним чином (у відповідності до статті 94 КАС України), що унеможливлює встановлення судом касаційної інстанції статусу адвоката у представника скаржника станом на день подачі касаційної скарги.

15 грудня 2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, відповідно до якого було викладено в новій редакції КАС України.

Як вбачається з долученої до матеріалів касаційної скарги копії довіреності на ім'я ОСОБА_2, остання датована 15 вересня 2017 року, тобто до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, і більш ніж за рік до дати подачі касаційної скарги.

Зазначене робить неможливим встановлення судом касаційної інстанції дійсних намірів ОСОБА_3 щодо надання повноважень ОСОБА_2 на представництво її інтересів у судах, у тому числі у Верховному Суді.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підписана представником позивача за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Аналогічна правова позиція була висловлена в ухвалах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 522/20475/16-ц, від 18 червня 2018 року у справі № 826/17190/17 та від 08 жовтня 2018 року у справі № 910/8265/17.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Керуючись статтями 59, 169, 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.

2. Повернути скаржнику касаційну скаргу.

3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

6. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк