Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2021 року у справі №520/10981/2020

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/10981/2020

адміністративне провадження № К/9901/9623/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги адвоката Гулієва Іса Муса огли - представника ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року

у справі №520/10981/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання неправомірними накази, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1, а саме: відсторонення від виконання службових обов'язків старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, тобто пункт 3 Наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2020 року за №1344 "Про призначення та проведення службового розслідування";

- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1, Наказ ГУНП в Харківській області від 21 липня 2020 року за №499 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області", згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що полягало в порушенні вимог частини 1 статті 22, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про національну поліцію", п. п. 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09 листопада 2016 року за №1179, п.п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" до старшого оперуповноваженого ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1, Наказ ГУНП в Харківській області від 28 липня 2020 року за №225 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) у званні старшого лейтенанта поліції з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 31 липня 2020 року, на підставі Наказу ГУНП в Харківській області від 21 липня 2020 року за №499);

- поновити ОСОБА_1 в органах поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 31 липня 2020 року;

- зобов'язати ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31 липня 2020 року по день поновлення в органах поліції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

19 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Гулієва Іса Муса огли - представника ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №520/10981/2020.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Як слідує із змісту оскаржуваних судових рішень, предметом розгляду даної справи є скасування наказів в частині, поновлення позивача на посаді та нарахування і виплата грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи заявника про те, що ця справа має виняткове значення для позивача не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані мотивами, які б виділяли позицію позивача у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Отже, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте позивачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Гулієва Іса Муса огли - представника ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №520/10981/2020.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко В. М. Соколов

Судді Верховного Суду