Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2021 року у справі №420/7488/20

УХВАЛА

06 травня 2021 року

м. Київ

справа № 420/7488/20

адміністративне провадження № К/9901/14758/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А1495 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №420/7488/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1495 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до в/ч А1495, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини, які виразилися у відмові нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 19 серпня 2017 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року по справі №420/5583/19) відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, та роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року №248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, з урахуванням сплаченої суми;

- базовим місяцем при нарахуванні індексації грошового забезпечення визначити січень 2008 року;

- стягнути з військової частини на користь позивача суму завданої йому при нарахуванні індексації грошового забезпечення шкоди в розмірі 51312,35 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії в/ч А1495, які виразилися у відмові нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 серпня 2017 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, по справі №420/5583/19) відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від
11.04.2019 року №248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, з урахуванням сплаченої суми.

Військову частину зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 серпня 2017 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, по справі №420/5583/19) відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від
17.07.2003 року №1078, та роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року №248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року, з урахуванням сплаченої суми. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу Військової частини А1495 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 26 квітня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що предмет розгляду даної справи стосується виплати індексації грошового забезпечення.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.

Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником таких не зазначено.

Крім того, формальне посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною rationemateriae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію rationevaloris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А1495 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №420/7488/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1495 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак Н. М. Мартинюк