Історія справи

Ухвала ВП ВС від 14.01.2020 року у справі №9901/919/18
Ухвала КАС ВП від 28.11.2018 року у справі №9901/919/18

УХВАЛА

04 листопада 2019 року

Київ

справа №9901/919/18

адміністративне провадження №П/9901/919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стародуба О. П., Єзерова А. А., Стеценка С. Г., Шарапи В. М.

за участю:

секретаря судового засідання - Ступак Ю. А.

представників позивача - Кравця Р. Ю.,

представника відповідача - Білопольської Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі № 9901/919/18 за її позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішення та його скасування, -

встановив:

ОСОБА_1 26 листопада 2018 року звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом, просила:

Визнати протиправними дії ВККС, вчинені в рамках кваліфікаційного оцінювання судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, що полягали у:

- неналежному оформленні суддівського досьє, дискримінації під час співбесіди як матері, яка перебувала на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною, перешкоджанні праву судді на надання відповідей та пояснень з приводу запитань членів комісії в ході проведення співбесіди, наданні оцінки судовому рішенню у справі № 804/1363/14, а також з'ясовуванні мотивів, якими керувався суддя при ухваленні судового рішення в нарадчій кімнаті, протиправному дослідженні матеріалів, які не містилися у суддівському досьє, упередженому ставленні та необ'єктивності, необґрунтованому заниженні балів, включенні до резолютивної частини рішення ВККС від 19 вересня 2018 року № 1627/ко-18 рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді.

- Визнати протиправною бездіяльність ВККС, допущену в рамках кваліфікаційного оцінювання судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, що полягає у:

незаявленні самовідводу членом колегії Козловим А. Г. перед початком співбесіди із суддею ОСОБА_1, незазначенні у Рішенні ВККС мотивів його ухвалення.

-Визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 вересня 2018 року за № 1627/ко-18.

- Визнати протиправним та скасувати Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 березня 2019 року за № 4/ко-19.

08.05.2019 позивач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини 1 , частини 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII. Вважає, що у разі визнання такими, що не відповідають Конституції України вказаних норм законодавства, підстави оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, будуть значно розширені, що безпосередньо вплине на розгляд справи по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Вказане судове рішення мотивоване тим, що клопотання про зупинення провадження в цій справі є передчасним, оскільки суд не розпочав розгляд справи по суті та не дослідив належним чином обставини справи, а тому на даній стадії позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між наведеними позивачем доводами та положеннями статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, що розглядаються в порядку конституційного провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 29.07.2019 Суд перейшов до розгляду справи по суті, розгляд справи відкладено на 12.08.2019.

08.08.2019 позивач подала до суду клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини 1 , частини 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII та за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 5 статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини 4 статті 85 та частини 3 статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law18~).

Зазначив, що оскаржувані в цій справі рішення прийняті відповідачем, зокрема, й на підставі статей 83, 84, 85, 86 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вважає, що у разі визнання такими, що не відповідають Конституції України вказаних статей Закону України "Про судоустрій і статус суддів", підстави оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання позивачки, будуть значно розширені, що безпосередньо вплине на розгляд справи по суті.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на заяву про зупинення провадження по справі, відповідно до яких зазначив, що прийняття рішення по справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 83, 85, 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на спірні правовідносини не вплине, обґрунтовуючи наведене положенням ст. 152 Конституції України.

В судовому засіданні, призначеному на 04.11.2019, представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження по справі в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в запереченнях на заяву позивача про зупинення провадження по справі, просила відмовити у її задоволенні.

Дослідивши мотиви заяви, заслухавши учасників процесу, Суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:

- який є взаємозв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження (..);

- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду даної справи.

Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, в клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом установлено, що в провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа за конституційними скаргами ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини 1 , частини 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 5 статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини 4 статті 85 та частини 3 статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law24~).

Предметом дослідження у вказаній справі є конституційність зазначених норм ~law25~ стосовно наслідків складання Громадською радою доброчесності висновку невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності та підстав оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання та конституційність зазначених норм ~law26~ стосовно повноважень ВККС про: регламентування питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом; обмеження прав близьких осіб і членів сім'ї судді на приватне й особисте життя; установлення суто формальних підстав для судового оскарження рішення цієї Комісії.

Водночас, предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення ВККС від 19.09.2018 за № 1627/ко-18, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді та рішення ВККС від 01.03.2019 за № 4/ко-19, яким виправлено описку в рішенні від 19.09.2018, а також дії та бездіяльність щодо процедури проведення оцінювання.

Ці вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності рішень Комісії, які позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як такі, що порушили її права і свободи.

Тобто обставини, які підлягають встановленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета доказування в справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративного суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що в клопотанні про зупинення провадження в цій справі не вмотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього її розгляду в порядку конституційного судочинства; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, Судом встановлено, до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення, зокрема, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який є чинним та діє на теперішній час.

За приписами ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо конституційності статей 83, 85, 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на спірні правовідносини не вплине.

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі колегія суддів враховує позицію, сформовану в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року по справі № 800/311/17 (П/9901/78/18) та від 18.06.2019 по справі №9901/739/18.

Таким чином, Суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого позивачем клопотання, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №9901/919/18.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Л. В. Тацій

Судді: О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа

Повний текст ухвали складено 05.11.2019