Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №160/3203/20

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/3203/20

адміністративне провадження № К/9901/29154/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н. М.,

суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №160/3203/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, в якій просив:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку (у період з 2 грудня 2019 року до 24 грудня 2019 року) в сумі: 13 472,80 грн за рахунок його бюджетних асигнувань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку (у період з 2 грудня 2019 року до 24 грудня 2019 року) в сумі: 9 798,40 грн без врахування податків, зборів (обов'язкових платежів). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передбачений частиною 1 статі 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у частиною 1 статі 117 КЗпП України. Одночасно визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, тобто після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум).

У своїй касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №160/3203/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 23 листопада 2020 року визнав підстави пропуску строку касаційного оскарження неповажними і залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 117 КЗпП України підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 3) документа про сплату судового збору.

На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній десятиденного строку, скаржник надіслав до Суду платіжне дорученні №1516 від 8 грудня 2020 року на суму: 1681,60 грн і уточнену касаційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частин 1 , 2 статті 329 КАС України (частина 3 статті 329 КАС України).

На виконання ухвали Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відповідач надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому зазначив, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції був надісланий йому поштовим зв'язком 3 жовтня 2020 року і отримано ним 5 жовтня 2020 року, на підтвердження чого додає копію конверту апеляційного суду та роздруківку трекінгу Укрпошти.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити.

Разом з тим, як було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року, враховуючи, що справа №160/3203/20 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження такий публічно-правовий спір може бути оскаржений в касаційному порядку лише у встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадках.

Так, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес, або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

В уточненій касаційній скарзі, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровської області посилається на підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, щодо застосування положень частини 4 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393. Однак, таке обґрунтування касаційної скарги не є достатнім у розумінні пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Так, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску строку Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровської області на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №160/3203/20 і поновити його.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №160/3203/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду