Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №1340/5318/18

ф

УХВАЛА

03 липня 2019 року

Київ

справа №1340/5318/18

адміністративне провадження №К/9901/17478/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі 1340/5318/18

за позовом ОСОБА_1

до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області державного виконавця Бонковської Дарії Олександрівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради

про скасування постанов про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулось до суду з адміністративним позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області державного виконавця Бонковської Дарії Олександрівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанов про накладення штрафу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

У своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що ОСОБА_1, як фізична особа, не може відповідати за фізичну особу - підприємця ОСОБА_1. та вказує, що така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №9/679/07-НР від 10.10.2018.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у згаданій позивачем постанові Верховного Суду у справі №9/679/07-НР від 10.10.2018 навпаки зроблено висновок, що відповідно до статей 51, 52, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічна правова позиції викладена у постановах Верховного Суду України у постановах від 04.12.2013 у справі №6-125цс13 та від 09.08.2017 у справі №915/1056/16 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі N 910/16713/15 зазначила, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі 1340/5318/18.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. В. Жук

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко