Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2020 року у справі №826/13620/18

УХВАЛА

01 червня 2020 року

Київ

справа №826/13620/18

адміністративне провадження №К/9901/12604/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

07.05.2020 ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.07.2018 №112906-1305-2656, про нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 52 904,60 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Виключні обставини, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Довід позивача, що питання, якого стосується касаційна скарга (застосування норми пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України у правовідносинах в яких особа (власник нежитлових будівель), до якої перейшло право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, не зареєструвала речове право на земельну ділянку у відповідних державних реєстрах) має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не знайшов свого підтвердження.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норми пункту
287.6 статті 287 Податкового кодексу України в системному зв'язку з нормами частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (до прикладу, в постанові від 23.05.2019 у справі №826/1430/16; в постанові від 19.06.2018 у справі №826/8009/16).

Суд апеляційної інстанції застосував зазначені норми у відповідності з цим висновком Верховного Суду.

Стосовно доводу позивача, щодо наявності виключної підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі незначної складності, передбаченої в підпункті "б" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то цей довід також відхиляється, виходячи із його необґрунтованості.

Позивач посилається на те, що не зможе спростувати обставини при розгляді судом адміністративної справи №826/16278/16, провадження в якій відкрито за його позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань із земельного податку за ту ж саму земельну ділянку.

Разом з тим, відповідно до частини 4 та 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційне значення мають саме обставини, а не правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи.

Довід позивача стосується саме правової оцінки обставин у справі №826/16278/16.

Суд першої інстанції не порушив норми частин 4 , 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду