Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2021 року у справі №640/16426/20

УХВАЛА

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/16426/20

адміністративне провадження № К/9901/3180/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо нездійснення необхідних дій, передбачених пунктами 4,5,10 Положення та статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором банківського рахунку № 18124/980 -ПІ від 09 липня 2015 року;

зобов'язати Фонд здійснити усі необхідні дії, передбачені Положенням та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для відшкодування суми коштів ОСОБА_1, розміщених як вклад у ПАТ "Радикал Банк" у розмірі 180 000,00
грн за договором банківського рахунку № 18124/980-ПІ від 09 липня 2015 року згідно поданого Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зокрема:

внести інформацію про ОСОБА_1 до реєстру відшкодування вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 Положення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду;

здійснити відшкодування коштів ОСОБА_1 за вкладом згідно реєстру відшкодування вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 Положення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду;

передати інформацію про ОСОБА_1 до банку - агента для отримання ОСОБА_1 нарахованого відшкодування за вкладом у ПАТ "Радикал Банк" за договором банківського рахунку № 18124/980-П1 від 09 липня 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нове - позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" у розмірі 180 000 грн за договором банківського рахунку № 18124/980-П1 від 09 липня 2015 року;

зобов'язано Фонд здійснити відшкодування коштів ОСОБА_1 за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" у розмірі 180 000 грн згідно договору банківського рахунку № 18124/980-П1 від 09 липня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 28 січня 2021 року, у якій просить її скасувати, посилаючись у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Предметом розгляду в цій справі є оскарження бездіяльності відповідача, зокрема, щодо нездійснення виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, здійснити відшкодування коштів за вкладом згідно договору банківського рахунку, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, який, втім не є вичерпним.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

На обґрунтування права на касаційне оскарження заявник зазначає, що касаційний розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника, проте доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження права на касаційне скарження судових рішень у справі незначної складності, посилання на існування обставин, визначених підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, мають загальний характер. Відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності зі встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя С. Г. Стеценко

Суддя Т. Г. Стрелець