Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №826/3727/17

УХВАЛА

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/3727/17

адміністративне провадження №К/9901/64928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №826/3727/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві; скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 за №0065731306, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017, прийнятою за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження, позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Так, за приписами підпункту тринадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Абзацом першим частини 2 статті 186 КАС України в редакції, чинній станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, було встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 2 статті 186 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Питання, пов'язані з набранням судовим рішенням законної сили до 15.12.2017 були врегульовані статтею 254 КАС України у відповідній редакції, за змістом частини п'ятої якої постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Зі змісту ухвал, постановлених Київським апеляційним адміністративним судом у даній справі, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наступне.

01.12.2017 відповідач отримав копію рішення суду першої інстанції й 13.12.2017 вперше звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення суду першої інстанції була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону і суду щодо надання документа про сплату судового збору, як це передбачено пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України, та відмовлено у задоволенні клопотань податкового органу про відстрочення сплати цього збору, а також продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.02.2018 відповідач повторно подав апеляційну скаргу, яка, однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2018 була залишена без руху з огляду на ненадання документа про сплату судового збору, незазначення ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та електронної пошти, як це передбачено пунктом 3 частини 2 та пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України, а також у зв'язку з пропуском податковим органом строку апеляційного оскарження, питання про поновлення якого не порушувалось.

Відповідачу встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

Проте у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку відповідач недоліки апеляційної скарги у повному обсязі не усунув, а тому остання ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 була повернута особі, яка її подала, згідно з положеннями частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

26.04.2018 Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві втретє звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, однак після закінчення строку апеляційного оскарження й не порушувала питання про поновлення цього строку.

У зв'язку з цим та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження.

У межах встановленого судом строку відповідач подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження у якому, як на поважні підстави для цього, посилався на те, що не мав змоги своєчасно, у межах строку апеляційного оскарження виконати вимоги процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, й це, як наслідок, зумовило повернення первісно і повторно поданих апеляційних скарг особі, яка їх подала.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
21.06.2018 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що висновки апеляційного суду стосовно наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, що також вимагалось і в статтею 295 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості як протягом усього 2017 бюджетного року, так і упродовж поточного фінансового періоду, здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже органи державної влади (податкові органи зокрема), що діють від імені держави як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які в контексті наведених законодавчих приписів могли б зумовити апеляційний перегляд справи після закінчення цього строку, про що правильно зазначив і суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №826/3727/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко