Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №813/1480/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

30 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №813/1480/18

провадження №К/9901/64475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які надійшли до Суду 22.10.2018, на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №813/1480/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з указаним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 адміністративний позов задволено повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без заявлення скаржником клопотання про його поновлення, а також до неї не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого посилається на відсутність коштів, призначених для сплати судового збору.

Ухвалою від 10.09.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від спати судового збору; апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Вважаючи таку ухвалу постановленою з порушенням вимог процесуального закону, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її в касаційному порядку.

Перевіряючи касаційну скаргу про повернення апеляційної скарги, суд виходить із такого.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 298 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 298 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів скаржника в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням звільнення від судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе звільнення від сплати цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права звільнити від сплати судових витрат у частині оплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), зважаючи на наявні обставини встановлює за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для звільнення від сплати судових витрат.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2 та ч. 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №813/1480/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб