Суд стягнув компенсацію за смерть годувальника і шкоду з МТСБУ, оскільки цивільно-правова відповідальність водія (учасника бойових дій) не була застрахована. (ВС КЦС, справа № 686/1866/22 від 31.05.2023 р.)

Фабула судового акту: Водій автомобілю, будучи учасником бойових дій, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. На жаль, сталася ДТП, внаслідок якої він допустив наїзд на пішохода, яка переходила дорогу по переходу. Жінка, яка мала трьох дітей, двоє із яких були на її утриманні, померла від травм.

Батько наймолодшого (неповнолітнього), і донька, що була повнолітньою, але ще продовжувала навчатися подали позов до водія та до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) просили стягнути з водія відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у зв`язку із смертю матері, а також, стягнути з МТСБУ відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері та компенсації разовим платежем на відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку зі смертю годувальника.

Суд першої інстанції частково задовольнив їх вимоги, зменшивши дещо суму відшкодувань - але фактично залишивши їх по суті. Апеляційний суд, нагадав про нормативно встановлений ліміт стягнення з МТСБУ у 200 тис грн. з одного потерпілого - і ще зменшив суми компенсацій та відшкодування. МТСБУ подало касаційну скаргу, вимагаючи взагалі відмовити у задоволенні позову. Однак, ВС КЦС зазначив:

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон№ 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Пунктом 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на ст. 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Ч.1 ст. 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Водночас, відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у ч.1 ст. 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Однак, законом не передбачено одночасного стягнення на користь особи, яка перебувала на утриманні померлого, як щомісячних платежів, так і одноразової виплати за один і той же період, оскільки це призводить до подвійного стягнення коштів з відповідальної особи за одне і теж правопорушення. Тобто Верховним Судом визначено два альтернативні способи відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, - щомісячними платежами або одноразовою виплатою.

Отже у цій справі: Отже, ВС КЦС залишив у силі рішення в частині відшкодування з МТСБУ компенсацій та шкоди. Однак, враховуючи що донька потерпілої була повнолітньою і до досягнення нею віку, із яким закон пов`язує припинення здійснення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника (до 23 років, якщо навчається), залишилося менше трьох років, вирішив що помилково було стягнуто із МТСБУ одночасно і компенсацію у зв`язку з втратою годувальника щомісячними платежами і разовий платіж, тому залишив у силі лише одноразовий платіж для доньки. В іншій частині, як і щодо іншої дитини - рішення залишилося без змін.

Аналізуйте судовий акт: У випадку вчинення військовослужбовцем ДТП, навіть під час виконання своїх службових обов’язків, шкода в порядку регресу стягується в суді цивільної юрисдикції (ВС КЦС, справа №688/1852/21 від 21.12.2022 р.);

Матеріальна відповідальність військовослужбовця за нестачу наступає лише у разі передачі йому під звіт цих матеріальних цінностей, а не в наслідок його мовчазної згоди щодо збереження майна (ВС/КАС, № 814/2281/16, 25.03.20);

Щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби (ВП ВС 825/997/17 від 10.11.2021 р.);

Позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із вступом на військову службу (ВС/КЦС, справа № 537/430/18,12.09.19).

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 686/1866/22

провадження № 61-2968св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє батько ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року у складі судді Павловської А. А. та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року у складі судді Павловської А. А., постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову і рішень судів попередніх інстанцій

У лютому 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його батько ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь 172 915,00 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у зв`язку із смертю його матері, а саме: 150 121,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 22 794,00 грн на відшкодування майнової шкоди;

- стягнути з МТСБУ на його користь 25 038,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_5 ;

- стягнути з МТСБУ на його користь 56 089,44 грн разовим платежем на відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку зі смертю годувальника, а також 1 558,04 грн щомісячно до досягнення ним 23-х років.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , МТСБУ, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- стягнути з ОСОБА_4 на її користь 174 962,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з МТСБУ на її користь 25 038,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_5

- стягнути з МТСБУ на її користь 56 089,44 грн разовим платежем на відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку зі смертю годувальника, та щомісячно по 1 558,04 грн до досягнення нею 23-х років;

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його батько ОСОБА_3 , ОСОБА_1 обґрунтовували свої вимоги тим, що 01 серпня 2019 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Geely MR-7151A», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гагаріна у м. Хмельницькому зі сторони вул. Грушевського у напрямку вул. Кам`янецької, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, від чого остання отримала травми, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не застрахована, оскільки останній є учасником бойових дій. Померла ОСОБА_5 є матір`ю позивачів, а тому на їхню користь підлягають стягненню відшкодування. Крім того, у зв`язку із настанням смерті матері позивачі зазнали моральних страждань.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області суду від 20 липня 2022 року цивільні справи об`єднані в одне провадження.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його батько ОСОБА_3 ,задоволено частково.

Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_2 по 1 558,04 грн щомісячно до досягнення ним вісімнадцяти років на відшкодування шкоди, завданої смертю матері; 56 089,56 грн - разовим платежем на відшкодування шкоди, заданої смертю матері, 16 692,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв`язку зі смертю матері.

Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 по 1 558,04 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років на відшкодування шкоди, завданої смертю матері; 56 089,56 грн разовим платежем на відшкодування шкоди, завданої смертю матері; 16 692,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої їй у зв`язку зі смертю матері.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 33 467,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв`язку зі смертю матері. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 24 797,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої їй у зв`язку зі смертю матері.

У задоволенні інших вимог позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після загибелі матері позивачі перебувають у скрутному матеріальному і психо-емоційному становищі, а тому, враховуючи ці обставини, матеріальне становище відповідача, який завдав шкоди, з метою захисту майнових інтересів позивачів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із МТСБУ на користь позивачів одноразової виплати у розмірі 56 089,56 грн (1 558,04 грн х 12 місяців х 3 роки).

З урахуванням ступеня вини відповідача, наслідків, що настали, понесених позивачами моральних страждань, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у 75 000,00 грн кожному позивачу. Крім того, позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок МТСБУ у розмірі по 4 мінімальні заробітні плати.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Латюка П. Я. про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_2 5 421,21 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 4 236,36 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 497,79 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 845,64 грн витрат на правничу допомогу. У стягненні інших витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу МТСБУзадоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року в частині розміру грошових коштів, які піддягають стягненню з МТСБУ, змінено.

Стягнено з МТСБУна користь ОСОБА_2 щомісячно до досягнення ним вісімнадцяти років компенсацію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 1 558,04 грн, але не більше ніж 31 391,44 грн; 56 089,56 грн разовим платежем у рахунок компенсації у зв`язку із втратою годувальника; 12 519,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з МТСБУна користь ОСОБА_1 щомісячно до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, компенсацію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 1 558,04 грн, але не більше ніж 31 391,44 грн; 56 089,56 грн разовим платежем у рахунок компенсації у зв`язку із втратою годувальника, 12 519,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року залишено без змін.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року у частині визначення розміру грошової компенсації витрат, понесених позивачами на оплату професійної правничої допомоги, змінено.

Стягнено з МТСБУна користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 3 353,94 грн.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 831,67 грн.

Стягнено з МТСБУна користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 2 506,56 грн.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 838,87 грн.

В іншій частині додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що ліміт відповідальності МТСБУ (страховий ліміт) у зв`язку із відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілих, визначений у розмірі 200 000,00 грн на одного потерпілого. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки суд першої інстанції стягнув сукупно з МТСБУ суми, які перевищують ліміт відповідальності на одного потерпілого, тому необхідно стягнути з МТСБУ на користь кожного з позивачів по 56 089,56 грн на відшкодування майнової шкоди, що виплачується одноразовим платежем, та по 12 519,00 грн на відшкодування моральної шкоди кожному, що становить в сумі 137 217,12 грн. Решту суми в межах ліміту відповідальності в розмірі 31 391,44 грн необхідно виплатити позивачам щомісячними платежами в розмірі по 1 558,04 грн щомісяця.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2023 року МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року, у якій просить:

- рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 4 674,24 грн одноразового платежу та по 1 558,04 грн щомісяця скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову;

- додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року скасувати та здійснити новий розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У касаційній скарзі МТСБУ зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19, Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 626/1579/18, від 11 січня 2023 року у справі № 161/8706/21, від 25 січня 2023 року у справі № 127/20555/20.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року оскаржується заявником лише в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ на її користь відшкодування майнової шкоди, тому суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення лише в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення в оскаржуваній частині - скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Обставини, встановлені судами

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2020 року, який набрав законної сили 08 грудня 2021 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

Судовим рішенням встановлено, що 01 серпня 2019 року приблизно о 10 год. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Geely MR-7151А», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Хмельницькому по вул. Гагаріна зі сторони вул. Грушевського в напрямку вул. Кам`янецької в правій смузі свого напрямку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух та під час проїзду пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину вул. Гагаріна в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Geely MR-7151А», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не застрахована, оскільки останній є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради загибла ОСОБА_5 працювала у цьому підприємстві з 01 січня 2010 року по 03 серпня 2019 року на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими, її дохід за період з 01 серпня 2018 року до 31 липня 2019 року становить 56 089,53 грн.

ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_3 та матір`ю трьох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На момент смерті на утриманні ОСОБА_5 перебували її діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжувала навчання у Кременецькій філії Почаївської Духовної Семінарії (закінчення навчання - 14 червня 2022 року).

Правове обґрунтування

Статтями 15 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон№ 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» книги п`ятої «Зобов`язальне право».

Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку зі статтями 1200 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IVщодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Водночас, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Зазначений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно шкоду, пов`язану зі смертю її матері, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу, винної особи не застрахована, оскільки останній є учасником бойових дій, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що така подія є страховою та у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, заподіяну смертю потерпілої.

Водночас суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку із смертю матері позивачів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 як особа, яка перебувала на утриманні ОСОБА_5 , має право на отримання компенсації у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 1 558,04 грн щомісячно та 56 089,56 грн разовим платежем за рахунок коштів МТСБУ у межах ліміту відповідальності.

Верховний Суд не може у повній мірі погодитися із таким висновком судів попередніх інстанцій.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV та статтею 1202 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, - щомісячними платежами або одноразовим платежем (не більше ніж за три роки).

Страхове відшкодування особі, яка має право на отримання страхового відшкодування на підставі пункту 1 частини першої статті 1200 ЦК України (дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років)), може здійснюватися одним із таких способів:

1) шляхом виплати щомісячних платежів до досягненням особою відповідного віку, за умови відсутності випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України, для стягнення одноразового платежу;

2) шляхом виплати одноразової виплати (але не більше як за три роки наперед) у разі існування випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України, та подальшої виплати щомісячних платежів до досягненням особою відповідного віку із виключенням суми одноразової виплати.

Законом не передбачено одночасного стягнення на користь особи, яка перебувала на утриманні померлого, як щомісячних платежів, так і одноразової виплати за один і той же період, оскільки це призводить до подвійного стягнення коштів з відповідальної особи за одне і теж правопорушення.

У цій справі судами встановлено, що на момент смерті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , хоча і досягла 18-річного віку, але продовжувала навчатись у Кременецькій філії Почаївської Духовної Семінарії. До закінчення навчання позивачці залишалося 2 роки і 9 місяців, тобто 33 місяці.

Із закінченням навчання особи, яка перебувала на утриманні померлої (але не пізніше ніж до досягнення нею 23 років), закон пов`язує припинення здійснення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника.

У випадку, якщо строк до досягнення особою, яка має право на отримання страхового відшкодування на підставі пункту 1 частини першої статті 1200 ЦК України (дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років)), становить менше трьох років, то страхове відшкодування здійснюється або шляхом виплати щомісячних платежів до досягненням особою такого віку, або у разі існування випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України, шляхом одноразової виплати (загальна сума за строк до досягнення відповідного віку).

Суди попередніх інстанцій не врахували, що до досягнення ОСОБА_1 віку, із яким закон пов`язує припинення здійснення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника, залишилося менше трьох років, та помилково стягнули із МТСБУ на користь ОСОБА_1 одночасно компенсацію у зв`язку з втратою годувальника як щомісячними платежами у розмірі 1 558,04 грн, так і разовим платежем у розмірі 56 089,56 грн.

Колегія судів погоджується з висновком судів про можливість стягнення на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування одноразовим платежем, відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України, в межах строку, з врахуванням встановлених обставин справи, що узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19.

Водночас, стягуючи на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 56 089,56 грн (за три роки), суди не врахували, що до закінчення навчання ОСОБА_1 залишилося 2 роки і 9 місяців, а тому сума страхового відшкодування становить 51 415,32 грн (33 місяці ? 1 558,04 грн).

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка стягується із МТСБУ на користь ОСОБА_1 шляхом одноразової виплати, підлягає зменшенню до 51 415,32 грн.

Враховуючи те, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, на користь ОСОБА_1 здійснюється МТСБУ шляхом одноразової виплати, тому відсутні правові підстави для стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 щомісячних платежів.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження вказує, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19, Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 626/1579/18, від 11 січня 2023 року у справі № 161/8706/21, від 25 січня 2023 року у справі № 127/20555/20.

У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Водночас, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Тобто Верховним Судом визначено два альтернативні способи відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, - щомісячними платежами або одноразовою виплатою.

Отже, доводи заявника, викладені в його касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Водночас посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19, є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 відступив від висновків, викладених у постанові, на яку посилається заявник.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 компенсації у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 1 558,04 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог. Судові рішення в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ на її користь разового платежу в рахунок компенсації у зв`язку із втратою годувальника змінити шляхом зменшення стягнутої суми з 56 089,44 грн до 51 415,32 грн.

Щодо розподілу судових витрат

У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляла про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акта виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції стороною позивача ОСОБА_1 надано:

- договір про надання адвокатських послуг від 16 лютого 2022 року, укладений між Латюком П. Я. та ОСОБА_1 , та додаткова угода до нього від 16 лютого 2022 року (а. с. 124, 125);

- детальний опис робіт, складений адвокатом Латюком П. Я., згідно з яким останній надав послуги у вигляді ознайомлення із матеріалами справи тривалістю 4 год., вартістю 2 000,00 грн, а також участь у судових засіданнях в суді першої інстанції незалежно від їх кількості в розмірі 8 000,00 грн (а. с. 126);

- розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн (а. с. 127);

Суди вважали, що визначена вартість наданої правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн з огляду на предмет та підстави позову є обґрунтованою. Відповідачі не заперечували проти визначеного розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами касаційного розгляду справи витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 , підлягають перерозподілу між сторонами.

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами до МТСБУ на загальну суму 123 194,52 грн, з яких: 98 156,52 грн - у зв`язку із втратою годувальника (56 089,44 грн - одноразова виплата та щомісячні виплати по 1 558,04 грн до 10 листопада 2024 року), та 25 038,00 грн - на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції стягнув із МТСБУ на користь ОСОБА_1 3 353,94 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

З огляду на висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу, підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої суми із 3 353,94 грн до 2 112,98 грн (3 353,94 грн ? 63% / 100%).

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати МТСБУ за подання касаційної скарги у розмірі 4 000,00 грн компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 141 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення щомісячних платежів до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, на відшкодування шкоди, завданої смертю матері, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення щомісячних платежів до закінчення навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років, на відшкодування шкоди, завданої смертю матері, відмовити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення разового платежу в рахунок компенсації у зв`язку із втратою годувальника змінити шляхом зменшення стягнутої суми з 56 089,44 грн до 51 415,32 грн.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині визначення розміру грошової компенсації витрат, понесених ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги, змінити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 2 112,98 грн.

Судові витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України за подання касаційної скарги у розмірі 4 000,00 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко