Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 626/1579/18

провадження № 61-13785св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач)

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА",

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову Харківського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі - ПрАТ "УАСК "АСКА"), про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на таке. 09 лютого 2015 року близько 18:00 ОСОБА_3, керуючи автобусом марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на вул. 8 Березня в с. Піщанка Красноградського району Харківської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 31 жовтня 2015 року кримінальне провадження закрито постановою слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ОВС ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області) у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Внаслідок загибелі ОСОБА_4 без батьківського піклування залишилася його малолітня дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Цивільно-правова відповідальність власника автобуса марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, яким є ПАТ "Київенерго ", застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА" відповідно до договору № АІ/6299075.07 липня 2017 року ПрАТ "УАСК "АСКА" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 65 000 грн, яке складається з 21 924 грн страхового відшкодування на користь ОСОБА_1, пов'язаного із втратою годувальника малолітньою дочкою, та 7 308 грн моральної шкоди, завданої малолітній дочці; 6 536 грн - страхового відшкодування на користь ОСОБА_5, пов'язаного з витратами на поховання та монтаж надгробного пам'ятника, 21 924
грн - страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника і 7 308 грн - відшкодування моральної шкоди. На час ДТП ОСОБА_4 працював на посаді провідного геолога в ТОВ "Укрнафтогазресурс" (з 18 червня 2008 року до 09 лютого 2015 року) і його заробіток за останні 12 місяців становив 56 158,38 грн, а отже, середньомісячний заробіток становив 4 679,87 грн. Частка, яка припадає на дочку загиблого, складає 1 559,96 грн щомісячно. Загальна кількість місяців з дати смерті годувальника і до досягнення дочкою загиблого двадцяти трьох років становить 152 місяці. Отже, розмір шкоди у зв'язку із втратою годувальника складає 237 113,92 грн. За вирахуванням 21 924 грн страхового відшкодування, сплаченого страховою компанією, розмір шкоди становить 215 189,92 грн. Крім того, внаслідок загибелі батька ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив у 80 000 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з відповідача: 215 189,92 грн на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника за період з 09 лютого 2015 року до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років; 80 000 грн моральної шкоди, завданої малолітній дитині внаслідок смерті її батька, та 8 000 грн судових витрат з надання професійної правничої допомоги.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_4, щомісячно по 155,99 грн, починаючи з 27 липня 2018 року і до досягнення нею вісімнадцяти років. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 як дочка загиблого має право на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника до досягнення нею повноліття. Відмова у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди на корить позивача мотивована характером правопорушення та відсутністю причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 червня 2019 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач зверталася до страховика і одержала страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, узгодивши розмір завданої шкоди із страховою компанією, а тому деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконанням, проведеним належним чином.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2019 року представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - адвокат Лабик Р. Р. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 1166, 1167, 1194, 1200 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки суд не з'ясував питання страхового відшкодування, лімітів їх виплати та фактичного розміру шкоди. В угоді, яка укладена між ПрАТ "УАСК "АСКА" та представником потерпілих, було вказано, що після перерахування коштів потерпілі жодних претензій до страховика не матимуть, проте зазначена угода не містить вказівки на те, що потерпілі не матимуть майнових претензій до водія чи власника транспортного засобу. Апеляційний суд не врахував, що шкода у повному обсязі не відшкодована.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law41~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law42~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law43~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law44~.

Частиною 1 статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law45~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Суди встановили, що 09 лютого 2015 року приблизно о 18:00 в с. Піщанка Красноградського району Харківської області сталася ДТП за участю автобуса марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої транспортний засіб здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4. В результаті отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП ОСОБА_4 помер (а. с. 11).

За фактом ДТП 09 лютого 2015 року було відкрито кримінальне провадження № 12015220000000099 та проведено досудове розслідування за частиною 2 статті 286 КК України (а. с. 7).

Постановою старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області Шостою О. В. від 31 жовтня 2015 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України

(а. с. 8-9).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою загиблого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 13).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 07 жовтня 2011 року (а. с. 12).

Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 22 червня 2018 року автомобіль марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ПАТ "Київенерго" (а. с. 29).

Цивільно-правова відповідальність власника автобуса марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, на момент ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_4, застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА", страховий поліс від 28 лютого 2014 року № АІ/6299075, ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду, завдану життю і здоров'ю забезпеченим транспортним засобом, встановлений у розмірі 100 000 грн на одного потерпілого, незалежно від кількості потерпілих.

07 липня 2017 року між ПрАТ "УАСК "АСКА" та представником потерпілих укладено угоду № 6299075/10/17, відповідно до якої сторони домовились про виплату представнику потерпілих страхового відшкодування за фактом смерті ОСОБА_4 у розмірі 65 000 грн. За умовами договору, після перерахування коштів потерпілі жодних майнових претензій до страховика не мають.

13 липня 2017 року вказана сума перерахована на рахунок представника потерпілих ОСОБА_6 у розмірі 65 000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 7020 (а. с. 136).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із частинами 2 , 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Встановлено, що ДТП, унаслідок якої позивачу завдано шкоди, сталася з участю ОСОБА_3, який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах з ПАТ "Київенерго" та керував транспортним засобом, належним цій юридичній особі.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що представник потерпілих звертався до страховика і потерпілі одержали страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, узгодивши розмір завданої шкоди із страховою компанією, а тому деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки апеляційний суд не врахував загального обсягу шкоди, право на відшкодування якої має потерпіла ОСОБА_2, в тому числі поза межами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не обмежуючись складом сторін цього договору.

Відповідно до статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - ~law47~) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (~law48~).

Відповідно до ~law49~ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому ~law50~ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ~law51~ у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (~law52~).

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц (пункт 73).

Водночас за змістом статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди потерпілий має право на одержання від особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У порушення указаної норми апеляційний суд безпідставно обмежив право потерпілого на відшкодування завданої шкоди сумами відшкодування, які передбачені умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 59-63) та угодою про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування від 07 липня 2017 року (а. с. 23), відповідно до якої сторони (представник потерпілих та представник страхової компанії) погодили загальний розмір відшкодування у розмірі 65 000
грн.

Отже, з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права його рішення підлягає скасуванню.

Водночас не може залишитися в силі і рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, оскільки суд, на порушення частини 3 статті 1193 ЦК України, визначаючи розмір відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, безпідставно врахував грубу необережність потерпілого.

Відповідно до частин 1 -3 статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (стаття 1202 ЦК України).

У справі встановлено, що на день смерті ОСОБА_4, який загинув внаслідок ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, у нього на утриманні перебувала малолітня дочка ОСОБА_2, в інтересах якої пред'явлений позов, а тому з урахуванням положень статті 1200 ЦК України потерпіла має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір середнього заробітку ОСОБА_1 становив 4 679,87 грн (а. с. 17), а з урахуванням наявності двох утриманців частка, яка припадає та одного з них, становить 1 559,96 грн.

Отже, з урахування указаних фактично встановлених обставин та положень частин 1 -3 статті 1200, частини 1 статті 1202 ЦК України ОСОБА_2 має право на одержання відшкодування у вигляді щомісячних виплат у розмірі 1 559,96
грн до досягнення нею вісімнадцяти років, а у випадку продовження навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Водночас з урахуванням встановленого договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміту відповідальності (страхової суми) за шкоду, завдану життю і здоров'ю забезпеченим транспортним засобом, у розмірі 100 000 грн та з огляду на положення статті 1194 ЦК України з відповідача підлягає стягненню визначена сума відшкодування за вирахуванням указаних 100 000 грн.

Вимоги позивача зводяться до необхідності стягнення з відповідача невиплаченого відшкодування за попередній період і наперед до досягнення нею віку двадцяти трьох років.

Проте ці вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до правил, передбачених частиною 1 статті 1202 ЦК України: стягнення одноразово суми за минулий період і надалі - щомісячними платежами. Отже, за період з 09 лютого 2015 року до дня ухвалення рішення (04 листопада 2020 року) позивач має право на отримання відшкодування у розмірі 107 377,25 грн за 68 місяців та 25 днів (з розрахунку (1 559,96 грн х 68 міс) + (1 559,96 грн х 25 дн. /30дн. )). За вирахуванням страхової суми у розмірі 100 000 грн з відповідача за указаний період підлягає стягненню 7 377,25 грн, а надалі починаючи з 04 листопада 2020 року щомісячно по 1 559,96 грн.

Щодо вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав суми відшкодування моральної шкоди за рахунок страховика, а з урахуванням характеру цивільного правопорушення, винної поведінки потерпілого ОСОБА_4, відсутність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача шкоди, а також вимог розумності та справедливості, підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача відсутні.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суди дійшли його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У частині 3 статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зважаючи на наведені законодавчі положення, зокрема про право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; незалежно від вини заподіювача шкоди та неможливість звільнення від цивільно-правової відповідальності лише з огляду на грубу необережність потерпілого, висновки судів про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати моральну шкоду є помилковими.

Необґрунтованими є також твердження судів про те, що повне відшкодування моральної шкоди здійснила позивачеві страхова компанія, оскільки за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та нормами ~law53~ розмір відшкодування моральної шкоди обмежено 12 мінімальними заробітними платами у місячному розмірі, як встановлено законодавством, на день настання страхового випадку (у спірному випадку - 14 616 грн), що за встановлених у цій справі обставин не забезпечує належне відшкодування потерпілій моральної шкоди.

Тому є підстави для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування такої шкоди. Розмір шкоди з урахуванням встановлених обставин у цій справі, виходячи із засад розумності та справедливості, глибини душевних страждань, пов'язаних зі смертю батька, з урахуванням також грубої необережності потерпілого, що визнається позивачем, необхідно визначити у 50 000
грн. Враховуючи також, що обов'язок відшкодувати моральну шкоду частково лежить і на страховій компанії (у розмірі 14 616 грн), з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 35 384 грн (50 000-14 616).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин 1 , 2 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права їх рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - адвокат Лабик Р. Р. просить стягнути з ПАТ "Київенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн (у суді першої інстанції) та 15
000 грн (у суді касаційної інстанції). На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - адвокат Лабик Р. Р. надав: договори про надання правничої допомоги від 11 червня 2018 року та від 08 липня 2019 року № 0085-ц; рахунок-фактуру від 27 липня 2018 року № 27-07/01 на суму 8 000 грн та від 11 липня 2019 року № 11-07/02 на суму 15 000
грн; детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги, від 27 липня 2018 року на суму 8 000 грн та від 11 липня 2019 року на суму 15 000 грн; акт виконаних робіт від 11 липня 2019 року на суму 15 000 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 -6 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат та відсутність підстав для зменшення розміру таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, витрат на професійну правничу допомогу. Так, заявником підтверджено понесення таких витрат на суму 23 000 грн (8 000 + 15 000). Відсоток задоволення позову становить 30,60 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 038 грн.

Оскільки у цій справі позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 4 119,85 грн судового збору -30,60 % від судового збору, який мав бути сплачений за подання позову, апеляційної та касаційної скарг ( (2991,90 + (2991,90 х 150/100) + (2991,90 х 200/100)) х 30,60/100).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, - адвоката Лабика Руслана Романовича задовольнити частково.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника: 7 377,25 грн за період з 09 лютого 2015 року до 04 листопада 2020 року та по 1 559,96 грн щомісячно, з 04 листопада 2020 року до досягнення ОСОБА_2,2004 року народження, вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2,35 384 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 038 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь держави 4
119,85 грн судового збору.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик