Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 326/440/19

провадження № 61-17499св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Дашковської А. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої особи, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 квітня 2018 року близько 23 год 30 хв на перехресті вулиць Слов`янської та Дружби у м. Приморську Запорізької області сталася ДТП, внаслідок якої пасажир транспортного засобу ВАЗ-2107 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Винуватцем вказаної ДТП був водій транспортного засобу ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у зв`язку з його смертю кримінальне провадження закрито. Його цивільно-правова відповідальність застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з страховим полісом АМ № 5702582, який був чинним на момент настання ДТП. 04 липня 2018 року позивач звернулася до страхової компанії із повідомленням про ДТП та заявами про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, із заподіяною моральною шкодою, витратами на поховання. 12 жовтня 2018 року строк на здійснення виплати сплив, а відповідач не здійснив повну виплату страхового відшкодування. Загальний розмір страхового відшкодування становить 187 054,00 грн. Станом на 28 лютого 2019 року відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 101 276,08 грн, невиплаченими залишаються - 85 777,92 грн.

Із урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути із відповідача на її користь в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 85 777,92 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду Запорізькій області від 16 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму страхового відшкодування 75 055,68 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що розстрочення виплати страхового відшкодування на утримання неповнолітнього сина загиблого, суперечить положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV), яким передбачено виплату страхового відшкодування в 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо періодичності вказаних платежів є загальним нормами права, а Закон №1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, і вимоги саме цього нормативного акту повинні бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами у справі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» задоволено.Рішення Приморського районного суду Запорізькій області від 16 травня 2019 року у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що законодавець у статті 1200 ЦК України передбачив триваючий спосіб виплати страхового відшкодування виходячи з нагальних та триваючих потреб дитини для забезпечення її існування до моменту, коли вона сама зможе себе забезпечити. Відповідач відповідно до вказаної норми закону визначив загальний розмір відшкодування, який позивачем не оспорюється, і визначив розмір щомісячних платежів з розрахунку виплати всієї суми відшкодування на час досягнення дитиною повноліття, а тому права позивача на отримання страхового відшкодування не порушені.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 36.2 статті 36 Закону №1961-IV встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та не дає страховику право на розстрочення виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, визначений статтею 1202 ЦК України, до якої стаття 27 Закону 1961-IV посилань не містить, оскільки порядок та строки виплати страхового відшкодування визначенні пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-IV.

У листопаді 2019 року від ПАТ «НАСК «Оранта» надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. У відзиві заявник зазначає, що виплата страхового відшкодування здійснюється із урахуванням норм правил статті 27 Закону № 1961-IV, статті 1200 ЦК України, а саме щомісячними платежами згідно з графіком виплат.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадженні у цій малозначній справі відкрито на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосувалась питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

26 квітня 2018 року близько 23 год 30 хв на перехресті вулиць Слов`янської та Дружби у м. Приморську Запорізької області сталася ДТП, внаслідок якої пасажир транспортного засобу ВАЗ-2107 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

Постановою прокурора Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури Власюка В. Є. від 12 червня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 квітня 2018 року № 12018080340000224 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, за фактом ДТП, внаслідок якої смертельно травмовано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , закрито у зв`язку зі смертю підозрюваного.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Приморську Запорізької області.

04 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням про ДТП, заявою на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, у розмірі не меншому 134 028,00 грн, що належить неповнолітньому сину загиблого - ОСОБА_5 , заявою на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіянням моральної шкоди, у розмірі 44 676,00 грн; заявою на виплату витрат на поховання у розмірі 8 350,00 грн.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Преслав Приморського району Запорізької області, його батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1

10 серпня 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» затверджено страховий акт № ОЦВЗ-18-32-8788/1 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 44 676,00 грн; страховий акт № ОЦВЗ-Ч-18-32-8788/2 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 134 028,00 грн.

Згідно з графіком виплат до страхового акту № ОЦВЗ-Ч-18-32-8788/2 встановлено сплату страхового відшкодування із вересня 2018 року до червня 2020 року у розмірі 5 361,12 грн щомісячно, у серпні 2018 року - 16 083,36 грн.

03 грудня 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» затверджено страховий акт № ОЦВЗ-18-32-8788/3 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 8 350,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон № 1961-IV.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплені у книзі п`ятій - зобов`язальне право, главі 82 - відшкодування шкоди, розділі 2 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в сою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У цій справі, розмір страхового відшкодування позивачем не оспорюється, проте, позивач бажає отримати страхове відшкодування не щомісячними виплатами, як це передбачено статтею 1200 ЦК України, а одноразовим платежем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідач здійснює позивачу виплату страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, відповідно до складеного графіку страхових виплат, яким визначено розмір щомісячних платежів із розрахунку всієї суми відшкодування до досягнення дитиною повноліття, дійшов правильного висновку про те, що права позивача на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, тому при розбіжності між загальним та спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. Тому строк відшкодування страховиком шкоди, заподіяної смертю потерпілого, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV та складає 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки положення ЦК України та Закону № 1961-IV у частині строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, не суперечать одне одному, а тому відсутні підстави для висновку про існування протиріччя між зазначеними нормами права та необхідністю подолання такої колізії між ними. Натомість має місце факт існування у Законі № 1961-IV відсилочної норми до положень ЦК України, а тому вказані нормативно-правові акти необхідно застосовувати у поєднанні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик