Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 747/522/19

провадження № 61-3640св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньогоОСОБА_2,

відповідач - Моторно (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року в складі судді Тіщенко Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в складі колегії суддів: Іванової Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення страхового відшкодування, в якому просила стягнути з МТСБУ на її користь: страхове відшкодування на утримання в розмірі 36 031,00 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3101,63 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 269,49 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 21 серпня 2018 року в селі Українське Талалаївського району навулиці Перемоги відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої водій ОСОБА_3, керуючи мотоциклом "ІЖ Юпітер 4К", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зіткнення з мотоциклом "Ява", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням її чоловіка ОСОБА_4. Внаслідок отриманих травм під час ДТП водій ОСОБА_4 загинув на місці події.

Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та з урахуванням частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді шести років двадцяти п'яти днів позбавлення волі.

29 листопада 2018 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_1 - законного представника малолітнього сина загиблого ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок втрати годувальника.

Сума вимоги з урахуванням страхового ліміту, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" становить 200 000,00 грн, а саме: 29 940,00 грн - витрати на поховання та встановлення пам'ятника, 170 060,00 грн - відшкодування утримання у зв'язку із втратою годувальника для сина потерпілого ОСОБА_2

16 травня 2019 року МТСБУ прийняло рішення та виплатило позивачці страхове відшкодовування у розмірі 59 727,00 грн, а саме: 15 050,00 грн - витрати на поховання, 44 676,00 грн - відшкодування у зв'язку із втратою годувальника.

24 липня 2019 року МТСБУ прийняло рішення та виплатило позивачці страхове відшкодування у розмірі 104 243,00 грн, а саме - 14 890,00 грн - витрати на встановлення пам'ятника, 89 353,00 грн - відшкодування у зв'язку з втратою годувальника.

Щодо іншої частини відшкодування у розмірі 36 031,00 грн МТСБУ листом від 05 серпня 2019 року повідомило, що виплата решти суми може бути здійснена починаючи з червня 2027 року на підставі додаткової заяви про доплату відшкодування.

Позивач зазначає, що вказане рішення відповідача про розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання малолітнього сина загиблого суперечить положенню статті 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування на утримання в розмірі 36 031,00 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3101,63 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 269,49 грн та судові витрати у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу - 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року позов ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до МТСБУ про стягнення страхового відшкодування задоволено в повному обсязі.

Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування на утримання в розмірі 36 031,00 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 3 371,12 грн.

Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнено з МТСБУ на користь держави судові витрати в сумі 768,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач МТСБУ всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 163 969,00
грн в межах ліміту страхового відшкодування 200 000,00 грн, хоча пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 36 031,00 грн страхового відшкодування, а також пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 3371,12 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн, суд виходив з того, що оскільки згідно з детальним описом наданих послуг позивач обґрунтувала тільки судові витрати на суму 5 000,00 грн, інші витрати, зокрема участь адвоката в судових засіданнях, документально не підтверджена, тому судом стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковому задоволенню саме на вказану суму 5 000,00 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу МТСБУзалишено без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 лютого 2020 рокуМТСБУ, в особі представника за довіреністю Гусєва П. В., через засоби поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильнезастосуванням судами норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували положення статей 1200, 1202 ЦК України, статей 27, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", застосували ці норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19.

Заявник не погоджується з розміром розрахунку судами страхового відшкодування та зазначає, що для формування єдиної правозастосовної практики Верховного Суду потрібно визначити, яким чином розраховується розмір страхового відшкодування у разі відмови одних утриманців на користь іншого.

Доводи інших учасників справи

У травні 2020 року адвокат ОСОБА_1 - Качмар А. І. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 рокуроку відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Талаївського районного суду Чернігівської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в складі п'яти суддів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуванні судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 32 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 10).

Згідно з копією свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_4 від 06вересня 2016 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі "Батько" зазначено ОСОБА_4, в графі "Мати" - ОСОБА_1 (а. с. 11).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 10 липня 2016 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 19 липня 2016 року, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а. с. 12).

Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та з урахуванням частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді шести років двадцяти п'яти днів позбавлення волі.

Вказаним вироком встановлено, що 21 серпня 2018 року в 19 год. 20 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи мотоциклом "ІЖ Юпітер 4К", реєстраційний номер НОМЕР_6, не маючи посвідчення водія, виїхав на проїзну частину дороги від господарства № 19 на вулиці Перемоги в селі Українське Талалаївського району в напрямку села. Під час здійснення маневру повороту ОСОБА_3 проявив неуважність, не правильно оцінив дорожню обстановку, не переконався у безпечності свого руху, не надавши перевагу у русі мотоциклу "Ява", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по проїзній частині вулиці Перемоги в селі Українське у напрямку від центру села, у результаті чого відбулось зіткнення зазначених транспортних засобів. Внаслідок ДТП водій мотоцикла марки "Ява" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які в своєму комплексі належать до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого на місці події (а. с. 26-28).

29 листопада 2018 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для дружини потерпілого ОСОБА_1 та сина потерпілого ОСОБА_8 за шкоду, заподіяну внаслідок втрати годувальника в сумі 200 000,00 грн (а. с.7-7 зв. ).

За вказаними документами МТСБУ було заведено справу № 55081.

Батьки загиблого ОСОБА_4 відмовились від отримання належних їм виплат на користь онука ОСОБА_2, про що надали нотаріально засвідчену заяву (а. с. 31), яка була долучена до матеріалів справи МТСБУ № 55081 разом із заявою про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 140 274,00 грн (а. с. 30-30 зв. ).

16 травня 2019 року МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у справі № 55081 в сумі 59726,00 грн (а. с.29).

24 липня 2019 року МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у справі № 55081 в сумі 104243,00 грн (а. с.36).

Листом від 05 серпня 2019 року МТСБУ повідомило заявника ОСОБА_1 про те, що інша частина відшкодування може бути здійснена починаючи з червня 2027 року на підставі додаткової заяви після спливу зазначеного строку (а. с. 37).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Статтями 15, 16 ЦК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

~law34~ визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми Законом України "Про страхування" передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми Законом України "Про страхування".

Згідно із ~law38~ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому ~law39~ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ~law40~ шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

~law41~ визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.

~law42~ передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

~law43~ визначено, що страховик (у випадках, передбачених ~law44~, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Крім цього, ~law45~ передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

~law46~ передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених ~law47~, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.

Згідно з частиною 1 статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положеннями ~law48~ передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

~law49~ передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи з вищезазначених норм права, колегія суддів звертає увагу, що у цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а ~law50~ є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто ~law51~ визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач МТСБУ всупереч ~law52~ здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 163 969,00 грн в межах ліміту страхового відшкодування 200 000,00 грн, хоча ~law53~, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Також колегія суддів, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що страховик на підставі ~law54~ зобов'язаний сплатити потерпілій пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а саме за період з 01 червня 2019 року по 30 серпня 2019 року в розмірі 3 101,63 грн та трьох процентів річних в розмірі 269,49 грн, всього на загальну суму 3 371,12 грн відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви (а. с. 6).

Зазначений розрахунок відповідач не спростував.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо правомірності розтермінування виплати страхового відшкодування не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони суперечать положенням ~law55~, якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.

Також безпідставним є посилання МТСБУ на те, що одноразова виплата страхового відшкодування є його правом, а не обов'язком, що не позбавляє його згідно зі статтею 1202 ЦК України здійснювати відшкодування шкоди щомісячними платежами, оскільки, як уже зазначалося, положення ЦК України по відношенню до ~law56~ є загальними і регулюють по-іншому порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, ніж ~law57~, положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами не передбачена.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19), не можуть бути взяті до уваги, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини.

Посилання в касаційній скарзі нате, що для формування єдиної правозастосовної практики Верховного Суду потрібно визначити, яким чином розраховується розмір страхового відшкодування у разі відмови одних утриманців на користь іншого, є безпідставними, оскільки заявником в касаційній скарзі не було наведено різних висновків Верховного Суду з цього питання, які за своєю суттю суперечачи один одному.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Виходячи з вищезазначеного, врахувавши, що відповідач здійснив позивачу часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 163 969,00 грн в межах ліміту страхового відшкодування 200 000,00 грн, пов'язаного зі смертю потерпілого, а щодо решти частини відшкодування повідомив позивача про те, що інша частина відшкодування може бути здійснена починаючи з червня 2027 року на підставі додаткової заяви після спливу зазначеного строку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що права позивача на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача були порушені, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно достатті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров