1. Глава 21 СК України регулює особисті немайнові відносини між іншими членами сім'ї та родичами. Структурована вона таким чином, що передбачає відповідні права та обов'язки по вихованню, піклуванню, спілкуванню та захисту прав і інтересів інших членів сім'ї та родичів.
Під особистими немайновими правовідносинами інших членів сім'ї та родичів слід розуміти - врегульовані нормами сімейного права відносини між іншими членами сім'ї та родичами стосовно їх особистих немайнових благ та інтересів.
Особливостями особистих немайнових відносин між іншими членами сім'ї та родичами є те, що вони не мають економічного змісту та майнового характеру, виникають щодо визначених нематеріальних благ, тісно пов'язані з особистістю іншого члена сім'ї та родича, є невіддільними від неї і не можуть відчужуватись, як і самі блага, стосовно яких виникають особисті права і обов'язки.
Суб'єктний склад особистих немайнових правовідносин, що виникають між іншими членами сім'ї та родичами складають: баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок та фактичні вихователі (особи, у сім'ї яких виховувалась дитина).
СК України не розкриває поняття "член сім'ї", відповідно і інший член сім'ї, однак вказує на перелік осіб, яких слід розглядати як інших членів сім'ї та родичів. Певна спроба визначити поняття "член сім'ї" була зроблена Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") від 3 червня 1999 р. N 5-рп/99.
КСУ виділив основні критерії, за якими ту чи іншу особу можна віднести до "члена сім'ї": 1) наявність кровних (родинних) зв'язків чи шлюбних відносин, в тому числі і фактичних шлюбних відносин; 2) постійне сумісне проживання на одній житловій площі; 3) ведення спільного господарства. Крім цього, КСУ спробував визначити повний перелік "членів сім'ї", до яких відніс: дружину (чоловіка), їх дітей та батьків. Також, за умови спільного проживання та ведення спільного господарства до членів сім'ї можуть належати: інші особи: близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба; інші родичі та особи, які не перебувають у безпосередніх родинних стосунках (неповнорідні брати, сестри, зять, невістка, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, пачерки та інші).
Коментована стаття регламентує права баби, діда, прабаби, прадіда на виховання внуків та правнуків. До змісту права на виховання внуків і правнуків законодавець також включає право на спілкування з ними. Це свідчить про те, що процес виховання дитини, тісно пов'язаний із спілкуванням з нею.
У ч. 1 коментованої статті вказується, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися з своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Зі змісту вказаної правової норми випливає, що законодавець закріплює лише право на виховання та спілкування. Відповідного ж обов'язку у Кодексі не закріплено. Очевидно вказаний обов'язок ґрунтується, у першу чергу, на нормах моралі.
У ч. ч. 2, 3 коментованої статті закріплено механізм реалізації права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який здійснюється шляхом:
1) Покладенням обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків;
2) Правом баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Дід має право на особисте спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має перешкоджати йому (ОП КЦС/ВС у справі № 638/12278/15-ц від 12.04.2021)
Складно судовим рішенням врегулювати порядок спілкування дитини з усіма членами сім’ї, а ще складніше таке рішення виконати.
Однак, якщо спільну мову між колишнім подружжям неможливо знайти, одним із варіантів для встановлення побачень з дитиною є звернення до суду.
У цій справі було встановлено графік спілкування з батьком та членами родини, які не проживали з дитиною.
Через перешкоди зі сторони матері спілкування не відбувалося, про що державним виконавцем складено акт. Проте у подальшому скаржник (дідусь) дізнався, що боржник за виконавчим листом (матір), начебто, виконала рішення суду, на що він подав зауваження.
Постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження дідусем було оскаржено.
Ухвалою районного суду, з чим погодився й апеляційний суд скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
ВС у цій справі вкотре нагадав, що забезпечення виконання судового рішення є обов’язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов’язкове судове рішення.
Відповідно до положення ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Отже, дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Аналізуйте судовий акт: Спілкування діда та баби з внуками та які правові наслідки можуть бути вжиті за порушення такого права (Печерський районний суд м. Києва у справі № 757/22869/17-ц)
Особливою категорією справ є визначення порядку участі діда та баби у вихованні та спілкуванні зі своїми внуками.
Останнім часом такі питання виникають досить часто, особливо після розлучення батьків дитини.
Все гаразд, коли у батьків після розлучення залишилося порозуміння в питаннях виховання та спілкування з дитиною. В такому випадку за взаємною згодою сторони домовляються та визначають порядок побачень з дитиною, також обумовлюють спілкування діда та баби з внуками. Це може бути усна домовленість або укладення батьками договору про участь у вихованні дитини, який посвідчується нотаріально.
Проте, із-за особистих образ один на одного, не завжди сторони вирішують ці питання в добровільному порядку. Непоодинокі випадки, коли один із батьків, з яким проживає дитини, взагалі чинить іншому із батьків, перешкоди у спілкуванні з дитиною, змінює своє місце проживання, засоби зв’язку, а тим паче, забороняє діду та бабі спілкуватися з внуками.
Все таки, за чинним законодавством України, дід та баба мають право на спілкування зі своїми внуками.
Відповідно до ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Отже, якщо дід та баба бажають спілкуватися зі своїми внуками, а батьки чи інші особи, з якими проживає дитини, у разі недосягнення добровільної згоди на таке спілкування, мають право звернутися з відповідним позовом до суду.
Після розгляду справи в ухваленому судом рішенні буде встановлено дні побачень діда та баби з внуками, також може бути визначено спільний відпочинок та святкування днів народжень чи інших свят.
Після набрання рішення законної сили, необхідно отримати виконавчий лист та звернутися до виконавчої служби з заявою про примусове виконання.
Разом з тим, і після рішення суду, діду та бабі чиняться перешкоди у спілкуванні з внуками.
За невиконання рішення суду, в межах виконавчого провадження, державним виконавцем можуть бути вжиті відповідні заходи.
Перш за все, державний виконавець, за невиконання рішення, має право накласти на боржника штраф у розмірі 1700 грн. (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII).
Якщо і після цього рішення суду не виконується, державний виконавець, повторно накладає штраф на боржника вже у подвійному розмірі – 3400 грн. (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»).
Дієвим засобом також є, коли державний виконавець звертається до суду відносно боржника з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином, щоб уникнути численних штрафів, кримінальної відповідальності та обмеження у праві виїзду за межі України, не варто чинити перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою дитиною, особам, які мають право на таке спілкування.