Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року та рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що з 5 жовтня 2005 року вона працювала на посаді юрисконсульта у Виробничій одиниці «Сніжнетепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ВО «Сніжнетепломережа»), яка є відокремленим підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи; 28 листопада 2014 року її було звільнено на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання.

За період з дня звільнення до дня звернення до суду відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати в розмірі 5 тис. 356 грн 42 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 77 днів у розмірі 20 тис. 596 грн 73 коп., що їй спричинило моральні страждання, які виразилися в порушенні нормальних життєвих умов її сім'ї.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 5 тис. 356 грн 42 коп. заборгованості із заробітної плати; 20 тис. 596 грн 73 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Куйбишевський районний суд Запорізької області рішенням від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: стягнув з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_5 5 тис. 356 грн 42 коп. заборгованості із заробітної плати за період з 1 до 28 листопада 2014 року та 500 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 5 тис. 856 грн 42 коп. Суд ухвалив, що рішення у частині стягнення на користь ОСОБА_5 заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню. У решті позовних вимог суд відмовив.

Апеляційний суд Запорізької області 20 січня 2016 року рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди. У частині стягнення заборгованості із заробітної плати рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін. У частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні рішення суду першої інстанції не переглядалось.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 червня 2016 року рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 5 тис. 356 грн 42 коп. залишила без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року та рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», статті 59 ЦПК України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», статей 115-117 КЗпП України у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надало копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня і 7 вересня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОКП «Донецьктеплокомуненерго» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах з ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Згідно з наказом від 1 грудня 2013 року вона переведена на посаду юрисконсульта ВО «Сніжнетепломережа», яка є відокремленим підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи.

Відповідно до сертифіката від 28 серпня 2014 року № 2644/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 2 липня 2014 року для ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Наказом від 28 листопада 2014 року ОСОБА_5 звільнено на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. У день звільнення з нею не проведено повного розрахунку: не виплачено заробітної плати за період з 1 до 28 листопада 2014 року.

28 листопада 2014 року ВО «Сніжнетепломережа» видало довідку про наявність заборгованості перед ОСОБА_5 із заробітної плати за виконану роботу за період з 1 до 28 листопада 2014 року в розмірі 5 тис. 356 грн 42 коп.

Згідно з наказом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» від 30 липня 2015 року печатку ВО «Сніжнетепломережа» визнано недійсною, про що 12 серпня 2015 року розміщено оголошення в газеті «Урядовий кур'єр».

12 жовтня 2015 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» видало довідку про відсутність заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_5

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягуючи з відповідача на користь позивачки заборгованість із заробітної плати за період з 1 до 28 листопада 2014 року в сумі 5 тис. 356 грн 42 коп., суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що довідка ВО «Сніжнетепломережа» від 28 листопада 2014 року про наявність вказаної заборгованості із заробітної плати на день звільнення позивачки є належним і допустимим доказом відповідно до вимог статей 58, 59 ЦПК України, а довідку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» від 12 жовтня 2015 року про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати позивачці таким доказом вважати не можна, оскільки немає будь-яких доказів на підтвердження виплати вказаної заборгованості позивачці; роботодавець не довів відсутності заборгованості перед позивачкою із заробітної плати за виконану роботу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважав, що оскільки сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року засвідчено настання обставин непереборної сили з 2 липня 2014 року для ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, то вини ОКП «Донецьктеплокомуненерго» як у несвоєчасній виплаті заробітної плати, так і у спричиненні позивачці моральної шкоди, немає, тому відсутні правові підстави для її відшкодування.

Разом з тим у наданих заявником для порівняння ухвалах від 25 травня і 7 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки надані позивачами довідки про наявність цієї заборгованості не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 59 ЦПК України. При цьому суди визнали належними та допустимими доказами довідки підприємства про відсутність заборгованості із заробітної плати перед позивачами.

Отже, порівняння наведених судових рішень суду касаційної інстанції із судовим рішенням касаційного суду, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року та рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко