Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: дії відповідача щодо нарахування йому наукової пенсії визнати неправомірними; зобов'язати управління ПФУ помилкове і неправомірне обчислення наукової пенсії, про яке повідомлено листом від 24 червня 2014 року, скасувати та постановити нове рішення, яким нарахувати наукову пенсію позивачу відповідно до чинного пенсійного законодавства.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що на порушення вимог Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1977-ХІІ) та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-VІ) при призначенні та перерахунку йому наукової пенсії управління ПФУ застосувало показник середньої заробітної плати за невідповідний рік та на підставі недійсної заяви.

Суди встановили, що наукова пенсія позивачу призначена на підставі постанови Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 березня 2014 року. Цим судовим рішенням визнано неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у призначенні ОСОБА_10 наукової пенсії та зобов'язано відповідача призначити позивачу таку пенсію з 10 серпня 2012 року. Крім того, відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наявності у позивача наукового стажу 25 років 5 місяців 26 днів, страхового стажу 37 років 5 місяців 22 дні і заробітної плати за періоди з 22 червня 2005 року по 31 жовтня 2006 року та з 1 грудня 2008 року по 21 липня 2012 року.

Фрунзенський районний суд міста Харкова постановою від 26 листопада 2014 року, яку залишив без змін ухвалою від 24 грудня 2014 року Харківський апеляційний адміністративний суд, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 січня 2015 року, відмовивши у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення судів першої й апеляційної інстанцій, погодився з висновком цих судів про те, що управління ПФУ відповідно до вимог статей 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), виконуючи судове рішення, правомірно обчислило пенсію ОСОБА_10

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ОСОБА_10 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції від 24 травня, 5 вересня 2012 року та 3 вересня 2013 року (справи №№ К-6831/09, К/9991/94238/11, К/9991/63862/12 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини другої статті 40, частини другої статті 46, частин першої, другої статті 44, частин третьої, четвертої статті 45 Закону № 1058-VІ, статті 24 Закону № 1977-ХІІ. Просить скасувати всі постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві ОСОБА_10 доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення законів № 1977-ХІІ та № 1058-VІ.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, судовим рішенням від 3 вересня 2013 року, на яке у своїй заяві посилається позивач на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу, в якій вони були ухвалені, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

В ухвалі від 24 травня 2012 року, яку також надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та не подав необхідні документи про перерахунок його наукової пенсії, то орган ПФУ обґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.

В ухвалі касаційного суду від 5 вересня 2012 року, копію якої також додано до заяви, йдеться про правомірність зарахування до наукового стажу роботи позивача, який протягом певного часу обіймав посаду начальника бригади відділу штучних споруд Харківського державного проектно-вишукувального інституту «Хардіпротранс».

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками нижчестоящих судів про правомірність дій управління ПФУ, яке призначило ОСОБА_10 наукову пенсію на виконання рішення суду.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_10 слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді:М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький