Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_6, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними дій та бездіяльності ВРУ, визнання такою, що в певній частині не відповідає Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент) і визнання в цій частині нечинною Постанови ВРУ від 3 лютого 2016 року № 974-VIII «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» (далі - Постанова № 974-VIII),

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просив:

- зобов'язати ВРУ опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі з дотриманням вимог, встановлених частинами третьою-п'ятою

статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1986/ed_2016_05_19/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС);

- визнати протиправними дії ВРУ щодо внесення до Постанови

№ 974-VIII завідомо неправдивих відомостей стосовно офіційного реєстраційного номера включеного до порядку денного четвертої сесії ВРУ восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> (щодо правосуддя) в редакції від 26 січня 2016 року (далі - Законопроект);

- визнати протиправними дії ВРУ щодо включення до порядку денного четвертої сесії ВРУ восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого Законопроекту, фактично поданого (наданого) до ВРУ як додатка до проекту Постанови № 3524/П-1 особами, які не мають права відповідної законодавчої ініціативи;

- визнати протиправною бездіяльність ВРУ, яка полягає у невключенні до додатка № 2 Постанови № 974-VIII (перелік законопроектів, включених до порядку денного третьої сесії ВРУ восьмого скликання, щодо яких одержані заяви про їх відкликання) Законопроекту під офіційним реєстраційним номером 3524;

- визнати незаконною (такою, що не відповідає Регламенту) і нечинною Постанову № 974-VIII в частині включення до порядку денного четвертої сесії ВРУ восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого Законопроекту (доопрацьованого проекту від 25 листопада 2015 року № 1-1/34, вручено 28 січня 2016 року, попередньо схвалено 2 лютого 2016 року).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 вересня 2016 року відмовив ОСОБА_7 у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС.

Ухвалюючи це рішення, суд виходив із того, що процедура прийняття актів ВРУ, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання), у тому числі і законів про внесення змін до Конституції України, є здійсненням ВРУ законотворчої функції, а не владних управлінських функцій.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду актів ВРУ є однією з підстав визнання їх неконституційними, а відтак суд дійшов висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_7 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 вересня 2016 року та направити справу до цього ж суду для розгляду справи по суті.

У заяві йдеться про те, що предметом цього позову є законність, а не конституційність дій, бездіяльності та Постанови ВРУ. Заявник стверджує, що Вищий адміністративний суд України не виконав вимоги статті 109 КАС, оскільки не роз'яснив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга

статті 2 КАС).

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1-4).

З огляду на наведене, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВРУ. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 85 Основного Закону до повноважень ВРУ належить прийняття законів.

Порядок роботи ВРУ встановлюється Конституцією України та Регламентом ВРУ (частина п'ята статті 83 Основного Закону).

Відповідно до частини другої статті 1 Регламенту саме Регламент визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до повноважень ВРУ, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ.

Порядок внесення, реєстрації, оформлення та розгляду законопроектів врегульовано розділом ІV Регламенту під назвою «Законодавча процедура» з урахуванням особливостей розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України, встановлених главою 26 розділу V Регламенту.

Окремі правила розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України, зокрема щодо обов'язкової наявності відповідного висновку Конституційного Суду України для розгляду такого законопроекту, наведено у розділі ХІІІ Основного Закону.

Згідно із закріпленими у розділі ІV та главі 26 розділу V Регламенту нормами ВРУ створені нею з числа народних депутатів України комітети ВРУ, обрані нею Голова ВРУ та його заступники, народні депутати України в порядку і строки, визначені Регламентом, реалізують дії з розгляду законопроектів, які за змістом, способами, прийомами, цілепокладанням і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функції законотворення. Такі дії та прийняті на їх реалізацію рішення сутнісно не є

(не можуть бути) управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Отже, колегія суддів вважає, що Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_7 вимоги не віднесені до підсудності адміністративних судів, а з огляду на їх зміст мають розглядатися судом, до компетенції якого віднесено їх розгляд.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін