Історія справи

Постанова ВСУ від 24.05.2016 року у справі №800/188/15
Постанова ВАСУ від 30.07.2015 року у справі №800/188/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю:

прокурора Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) - Гудзя О.М.,

представників: позивача - ОСОБА_1,

Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Селіванова А.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ВРУ, третя особа - ГПУ, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання незаконними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до ВРУ, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати Постанову ВРУ від 3 червня 2015 року № 503-VIII «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2» (далі - Постанова № 503-VIII);

- визнати незаконними дії та рішення ВРУ щодо доручення повторно провести засідання Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ (далі - Комітет), за результатом якого прийняте рішення від 2 червня 2015 року і протокол № 22, та дії і рішення з внесення на розгляд на пленарному засіданні ВРУ 3 червня 2015 року питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2;

- зобов'язати ВРУ повернути Генеральному прокуророві України Шокіну В.М. подання «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2», підтримане та внесене до ВРУ Генеральним прокурором України Шокіним В.М. від 12 травня 2015 року № 13/1-27вих. (далі - Подання), із вмотивованим висновком Комітету від 29 травня 2015 року, протокол № 21, з пропозицією подати додаткові обґрунтування.

На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 зазначив про прийняття Комітетом двох рішень за результатами розгляду Подання, а саме від 29 травня 2015 року та 2 червня 2015 року, що є грубим порушенням норм Регламенту Верховної Ради України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_07_02/pravo1/T101861.html?pravo=1>, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), оскільки нормами чинного законодавства не передбачено існування двох рішень Комітету стосовно вирішення одного і того ж питання.

Крім того, рішення Комітету від 2 червня 2015 року не містить мотивованого висновку щодо визначення достатності, законності й обґрунтованості подання, законності одержання доказів, зазначених у Поданні, тому не відповідає вимогам, що ставляться до висновку частиною першою статті 220 Регламенту ВРУ.

Вищий адміністративний суд України постановою від 30 липня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

У своєму рішенні Вищий адміністративний суд України, посилаючись на Конституцію України та норми Регламенту ВРУ, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування Постанови № 503-VIII.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Сухов Ю.М. звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заяву про перегляд зазначеного судового рішення та навела відповідні доводи.

Представник ВРУ проти задоволення заяви заперечив та просив відмовити у її задоволенні.

Прокурор ГПУ проти задоволення заяви заперечив та просив відмовити у її задоволенні.

Суд установив, що 13 травня 2015 року до ВРУ листом від 12 травня 2015 року № 13/1-27вих. за підписом Генерального прокурора України Шокіна В.М. відповідно до частини другої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2790-XII), частини другої статті 482 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), статті 218 Регламенту ВРУ направлено для розгляду Подання, підготовлене старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань ГПУ радником юстиції Багнюком О.В. та підтримане Генеральним прокурором України.

Згідно з дорученням Голови ВРУ Гройсмана В.Б. від 13 травня 2015 року Подання було передано на розгляд Комітету.

Розглянувши Подання, відповідь Генерального прокурора України на звернення Комітету від 26 травня 2015 року № 01/1-29вих-15, пояснення від 19 травня 2015 року та клопотання від 20 травня 2015 року №№ 23/256, 24/256, 25/256, від 26 травня 2015 року №№ 26/256, 27/256 народного депутата України ОСОБА_2, відповідно до статей 218-220 Регламенту ВРУ 29 травня 2015 року Комітет прийняв рішення щодо Подання, протокол № 21, до якого долучено окремі думки народних депутатів України - членів Комітету ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що Комітет вирішив ухвалити висновок щодо Подання, в якому, зокрема, Комітет вважає, що:

- законність внесення Подання полягає в його відповідності вимогам закону, зокрема, статті 218 Регламенту ВРУ, статті 482 КПК;

- Подання є недостатньо обґрунтованим, надані докази не можна вважати повністю достатніми;

- не можна дійти висновку щодо законності одержання доказів, зазначених у Поданні, оскільки Генеральний прокурор України на звернення Комітету не надав відповідних матеріалів, які б це підтверджували.

Відповідно до частини четвертої статті 220 Регламенту ВРУ висновок щодо Подання вирішено надіслати Голові ВРУ.

За результатами отримання доручення Голови ВРУ від 2 червня 2015 року, того ж дня Комітет, розглянувши Подання, відповідь Генерального прокурора України на звернення Комітету від 26 травня 2015 року № 01/1-29вих-15, пояснення від 19 травня 2015 року та клопотання від 20 травня 2015 року №№ 23/256, 24/256, 25/256, від 26 травня 2015 року №№ 26/256, 27/256, від 28 травня 2015 року №№ 29/256, 32/256, № 33/256 народного депутата України ОСОБА_2, прийняв рішення щодо Подання та протокол № 22.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що Комітет вирішив ухвалити висновок щодо Подання, зокрема про те, що законність внесення подання полягає в його відповідності вимогам закону, зокрема, статті 218 Регламенту ВРУ, статті 482 КПК.

У пункті 2 рішення Комітету зазначено про надіслання Голові ВРУ для внесення на розгляд ВРУ висновку Комітету щодо Подання відповідно до частини четвертої статті 220 Регламенту ВРУ.

3 червня 2015 року Голова ВРУ вніс на розгляд ВРУ Подання.

За результатами заслуховування виконувача обов'язків Генерального прокурора України, народного депутата ОСОБА_2, голови Комітету, обговорення подання, ВРУ провела голосування, за наслідками якого прийняла оскаржувану позивачем Постанову № 503-VIII.

Відповідне рішення прийнято 287-ма народними депутатами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника ВРУ, прокурора ГПУ, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 80 Конституції України народні депутати України не можуть бути без згоди ВРУ притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Відповідно до статті 1 Регламенту ВРУ порядок роботи ВРУ, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у ВРУ встановлюються Конституцією України <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80>, Регламентом ВРЮ та законами України «Про комітети Верховної Ради України», «;Про статус народного депутата України», про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії ВРУ. Регламент ВРУ встановлює порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ.

Згідно зі статтею 218 Регламенту ВРУ відповідно до частини третьої статті 80 Конституції України ВРУ надає згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата; відповідно до частини третьої статті 126, статті 149 Конституції України - на затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції.

Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції ініціюється відповідно прокурором і судовими органами. При цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до ВРУ Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України), а подання щодо судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України - Головою Верховного Суду України.

Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. У поданні про затримання чи арешт повинно бути чітке обґрунтування необхідності затримання чи арешту.

Подання, що не відповідає вимогам цієї статті, Голова ВРУ повертає відповідно Генеральному прокуророві України (виконувачу обов'язків Генерального прокурора України) або Голові Верховного Суду України, про що повідомляє ВРУ на найближчому пленарному засіданні ВРУ.

Відповідно до статті 220 Регламенту ВРУ комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів. На засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання. Відсутність зазначеної запрошеної особи на засіданні відповідного комітету без поважних причин не є перешкодою для розгляду питання і прийняття рішення комітетом.

У засіданнях комітету бере участь Генеральний прокурор України (виконувач обов'язків Генерального прокурора України), якщо подання внесено Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України), або Голова Верховного Суду України (виконувач обов'язків Голови Верховного Суду України), якщо подання внесено Головою ВРУ.

Комітет у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали кримінального провадження, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.

У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова ВРУ має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету відповідно Генеральному прокуророві України (виконувачу обов'язків Генерального прокурора України) або Голові Верховного Суду України з пропозицією подати додаткові обґрунтування. У такому випадку комітет зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова ВРУ, який інформує про це ВРУ.

Комітет залишає подання без розгляду до дня надходження до комітету матеріалів, які ним вимагаються, або вмотивованої відповіді.

Згідно із частинами восьмою та дев'ятою статті 221 Регламенту ВРУ рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт ВРУ приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою ВРУ. Рішення ВРУ про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі ВРУ під час розгляду відповідного подання.

Про прийняте рішення Голова ВРУ негайно повідомляє відповідно Генерального прокурора України (виконувача обов'язків Генерального прокурора України) чи Голову Верховного Суду України.

З урахуванням встановлених судом обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України про помилковість посилання позивача на існування двох рішень Комітету щодо Подання.

Вищий адміністративний суд України при перевірці дій Комітету правильно врахував положення Закону України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин далі - Закон № 116/95-ВР).

Згідно з частиною першою статті 42 зазначеного Закону формами роботи комітетів є засідання, слухання в комітетах.

У статті 44 Закону № 116/95-ВР зафіксовано порядок проведення засідань комітетів.

За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів більшістю голосів присутніх, за винятком випадків, передбачених цим Законом, приймаються акти, зазначені в частині першій статті 49 цього Закону.

Відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону № 116/95-ВР прийняті комітетом акти можуть бути переглянуті, якщо за це проголосує більшість від затвердженого ВРУ складу членів комітету. Перегляд актів комітету у випадках, коли рішення з відповідного питання уже прийнято ВРУ, не допускається.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комітету від 2 червня 2015 року № 22 за результатами проведення голосування Комітет прийняв рішення про перегляд свого рішення, прийнятого 29 травня 2015 року за результатами розгляду Подання.

При цьому суд також установив, що у засіданнях Комітету під час розгляду Подання брав участь Генеральний прокурор України та виконувач обов'язків Генерального прокурора України.

Таким чином, враховуючи, що Комітет підготував висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2 відповідно до вимог Регламенту ВРУ та в порядку, визначеному Законом № 116/95-ВР, а також те, що рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 прийнято ВРУ згідно з визначеним у Регламенті ВРУ порядком, законних підстав для визнання протиправною та скасування Постанови № 503-VIII немає.

Доводи представника позивача про те, що під час розгляду справи Вищий адміністративний суд України істотно порушив вимоги процесуального права, не підтверджуються матеріалами справи.

Заявлені в судовому засіданні клопотання вирішувалися колегію суддів у визначеному КАС порядку.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постановленого у справі рішення немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Сухова Ю.М. відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький