П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Рудак О.В.,

Харківської міської ради - Оганезової Р.А.,

приватного підприємства «Гайленд» - Бацуна Д.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2016 року у справі № 922/4401/15 за позовом заступника прокурора Харківської області до Харківської міської ради, приватного підприємства «Гайленд» (далі - ПП «Гайленд»), реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ( далі - РС Харківського МУЮ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парус плюс» (далі - ОК «ЖБК «Парус плюс»), про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання відсутнім права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року заступник прокурора Харківської області звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, посилаючись на те, що рішення Харківської міської ради, яким ОК «ЖБК «Парус плюс» надано у власність земельну ділянку для будівництва та експлуатації житлової забудови, є незаконним, прийнятим із порушенням вимог ст. 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК), ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 (далі - Примірний статут), оскільки цей кооператив не мав права на безоплатне отримання земельної ділянки з огляду на його правовий статус, мету та підстави створення. Здійснення ОК «ЖБК «Парус плюс» подальшого відчуження третій особі за договором купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки і зміна її цільового призначення свідчать про відсутність наміру реалізації основної мети житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) - житлового будівництва для поліпшення житлових умов його членів. Оскільки ОК «ЖБК «Парус плюс» незаконно безоплатно набуло цю земельну ділянку, що виключає можливість подальшої передачі на законних підставах права власності третім особам, заступник прокурора Харківської області просив:

- визнати незаконним і скасувати п. 18 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24 червня 2009 року № 136/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування»;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 грудня 2009 року серії НОМЕР_2, площею 1,0527 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), виданий ОК «ЖБК «Парус-плюс»;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5 лютого 2014 року № НОМЕР_1, видане ПП «Гайленд» РС Харківського МУЮ;

- скасувати рішення РС Харківського МУЮ про державну реєстрацію права власності ПП «Гайленд» на нерухоме майно від 19 грудня 2013 року № 9274821;

- визнати відсутнім у ПП «Гайленд» права власності на земельну ділянку, розташовану по Білгородському шосе у м. Харкові, площею 1,0527 га, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 4 445 236 грн;

- витребувати із незаконного володіння ПП «Гайленд» зазначену земельну ділянку.

Харківська міська рада і ПП «Гайленд» проти позову заперечували, посилаючись на те, що земельну ділянку надано ОК «ЖБК «Парус плюс» із дотриманням вимог чинного законодавства. Харківська міська рада заявила про застосування позовної давності з огляду на те, що прокурору м. Харкова було відомо про оскаржуване рішення Харківської міської ради з 2009 року, що підтверджується відповідним протоколом сесії та листом про направлення рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 серпня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заступник Генерального прокурора України просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі № 21-195а14, від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та від 5 жовтня 2016 року у справі № 3-884гс16.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 15 листопада 2011 року у справах № 9/60 та № 13/136, від 17 грудня 2015 року у справі № 922/3153/15, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до п. 18 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24 червня 2009 року № 136/09 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» ОК «ЖБК «Парус-Плюс» надано у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 1,0527 га, у межах договору оренди землі від 26 жовтня 2007 року № 340767100151, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3). ОК «ЖБК «Парус плюс» також передано функції замовника на будівництво житлової забудови на зазначеній земельній ділянці. Відповідно до інформації управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 15 червня 2015 року № 2680/0/2-15 нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 4 445 236 грн. У Єдиному реєстрі повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів інформації про замовника ОК «ЖБК «Парус плюс» немає. ОК «ЖБК «Парус плюс» отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку від 31 грудня 2009 року серії НОМЕР_2. Державну реєстрацію права власності ОК «ЖБК «Парус плюс» здійснено 13 листопада 2013 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2013 року № 3937 ОК «ЖБК «Парус-Плюс» відчужено земельну ділянку ОСОБА_7

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2013 року № 3937 передала зазначену земельну ділянку у власність ПП «Гайленд».

Цьому приватному підприємству 5 лютого 2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) № НОМЕР_1.

5 лютого 2014 року до реєстру прав власності на нерухоме майно внесено зміни щодо спірної земельної ділянки, а саме: цільове призначення «для будівництва та експлуатації житлової забудови» змінено на «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для будівництва та подальшої експлуатації автозаправного комплексу».

Судом також встановлено, що державну реєстрацію ОК «ЖБК «Парус плюс» здійснено 12 червня 2009 року. Станом на 11 червня 2009 року членами ОК «ЖБК «Парус плюс» були ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є його засновниками. Згідно з протоколом загальних зборів ОК «ЖБК «Парус плюс» від 15 липня 2011 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 виведено зі складу засновників кооперативу, введено до складу засновників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, викладено статут у новій редакції та зареєстровано відповідні зміни. Згідно з протоколом загальних зборів ОК «ЖБК «Парус плюс» від 4 листопада 2013 року змінено склад членів (засновників) кооперативу - виведено зі складу засновників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, введено до складу його засновників ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та затверджено список членів кооперативу у складі цих трьох осіб; викладено статут у новій редакції та зареєстровано відповідні зміни.

Згідно з п. 1, пп. 3.1 п. 3 статуту у всіх редакціях ОК «ЖБК «Парус плюс» є обслуговуючим кооперативом, організованим із метою забезпечення житлом (будівництва житла) членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одно- чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного житлового будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу, або із залученням банківських кредитів, чи/або позик, а також для наступної експлуатації та управлінням цим будинком (будинками).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що:

- оскарження порядку створення та діяльності ОК «ЖБК «Парус плюс» не є предметом цього позову;

- ОК «ЖБК «Парус плюс» діє на підставі Статуту, прийнятого відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України ( далі - ЦК), ЖК, на підставі Закону України «Про кооперацію», державну реєстрацію юридичної особи проведено в установленому законом порядку;

- оспорюване рішення органу місцевого самоврядування - ненормативний акт, що застосовується одноразово, з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Скасування такого рішення не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах;

- ОК «ЖБК «Парус плюс» - третя особа, хоча спірне рішення стосується безпосередньо цього кооперативу;

- у застосуванні позовної давності слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог прокурора та відсутністю порушеного права.

Разом із тим у справі № 9/60, копію постанови в якій надано для порівняння. за позовом про визнання недійсним рішення міської ради про безоплатну передачу обслуговуючому кооперативу земельних ділянок для житлової забудови, задовольнивши позов, суд виходив із того, що обслуговуючий кооператив не створювався як ЖБК відповідно до ЖК, оскільки члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і не є особами, які потребують поліпшення житлових умов, а отже, при його створенні порушено вимоги ст. 134 ЖК і Примірного статуту; мета створення кооперативу не відповідає зазначеним вимогам, а тому безоплатна передача у власність кооперативу земельної ділянки суперечить положенням ст. 41 ЗК. Аналогічні висновки суд касаційної інстанції зробив у справах № 13/136 та № 922/3153/15.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до положень ст. 41 ЗК житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 ЖК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_564/ed_2014_06_11/pravo1/KD0003.html?pravo=1> громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

На облік бажаючих вступити до ЖБК беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов (ч. 1 ст. 134 ЖК).

Відповідно до ст. 135 ЖК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_573/ed_2014_06_11/pravo1/KD0003.html?pravo=1> до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 ЖК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_583/ed_2014_06_11/pravo1/KD0003.html?pravo=1> ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що безоплатне надання у власність ЖБК земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними ЖБК. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_06_11/pravo1/KD0003.html?pravo=1> та Примірного статуту. Тобто ЖБК є спеціальним суб'єктом права відповідно до положень ст. 41 ЗК.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі № 21-195а14.

Крім того, висновок суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, щодо обраного прокурором способу захисту не відповідає висновку Верховного Суду України у справі № 3-553гс15, згідно з яким самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-2510цс15, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки із чужого незаконного володіння, викладено такі правові висновки:

1) рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК і повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства;

2) відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Отже, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції допустив неоднакове й неправильне застосування норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

Водночас у справі № 3-884гс16 Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд судових рішень господарських судів в аналогічній справі, якими задоволено позов прокурора Ленінського району м. Харкова до ЖБК, Харківської міської ради, управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, з тих підстав, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Відтак, зазначена постанова не свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Зважаючи на викладене, у справі, що розглядається, судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2016 року у справі № 922/4401/15 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 17 серпня 2016 року у справі № 922/4401/15 скасувати.

Справу № 922/4401/15 передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець