Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - управління ДСА, ДСА відповідно), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ДСА щодо ненарахування та невиплати їй (секретарю судового засідання Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області) у період з 26 жовтня по 31 грудня 2014 року заробітної плати відповідно до частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5896/ed_2015_03_29/pravo1/T102453.html?pravo=1>» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) зі змінами щодо розмірів посадових окладів працівників апарату суду, внесеними Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а з 29 березня 2015 року (і по день ухвалення рішення у справі) - відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) та зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 травня 2016 року рішення апеляційного суду в частині встановлення кінцевої дати, по яку необхідно здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до 'статті 147 Закону № 2453-VІ, змінив, зобовязавши управління ДСА здійснити відповідний перерахунок за період з <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5913/ed_2016_05_01/pravo1/T102453.html?pravo=1>29 березня по 8 вересня 2015 року. У решті постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись управлінням ДСА відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 1697-VІІ, а з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VІІІ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ДСА, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року залишити в силі. На обґрунтування заяви додано постанову Верховного Суду України від 13 липня 2016 року № 21-1488а16.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява управління ДСА підлягає задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 цього Закону у редакції Закону № 192-VІІІ та положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268). Правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права містять, зокрема, постанови Верховного Суду України від 13 липня 2016 року №№ 21-1488а16 та 21-1888а16, приймаючи які, цей суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47 до неї, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 БК керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Отже, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій про протиправність дій управління ДСА при обчисленні й виплаті заробітної плати ОСОБА_5 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування цих норм, тому постанови Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року підлягають скасуванню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року скасувати, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда І.Л. Самсін