Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Девон» до Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго), третя особа - ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ЗАТ «Укрнафтобуріння»), про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,

в с т а н о в и л а:

У жовтні і листопаді 2010 року ЗАТ «Девон» звернулося до суду з позовами (які ухвалою суду об'єднані в одне провадження), у яких просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Центральної комісії з питань розробки газових, газоконденсатних, нафтових родовищ та експлуатації підземних сховищ газу Мінпаливенерго, яке оформлено протоколом від 1 жовтня 2010 року № 61 і затверджено заступником міністра Мінпаливенерго 15 жовтня 2010 року, в частині затвердження «Обґрунтування обсягів видобутку вуглеводнів з свердловини Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища на період досліджень (пробної експлуатації на 2010-2011 роки)» (пункт 9.5) (далі - Комісія, рішення Комісії, Обґрунтування відповідно);

- наказ Мінпаливенерго від 16 листопада 2010 року № 479 «Про пробну експлуатацію Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища» (далі - спірний наказ).

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладених договорів про спільну інвестиційну і виробничу діяльність та наданих спеціальних дозволів на користування надрами користувачами надрами Сахалінського родовища є ЗАТ «Девон», Національна акціонерна компанія (далі - НАК) «Нафтогаз України» та НАК «Надра України».

Проте згідно з пунктом 9.5 рішення Комісії право на пробну експлуатацію свердловин Сахалінського родовища надано ЗАТ «Укрнафтобуріння», що суперечить Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 273, аналіз положень якого свідчить, що на одній ділянці не може бути одночасно кілька користувачів надрами.

Спірний наказ позивач також вважає незаконним, оскільки його видано на підставі рішення Комісії, дію якого було зупинено ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суди встановили, що ЗАТ «Девон» користувалося нафтогазоносними надрами в обумовлених межах Сахалінського родовища відповідно до договору від 28 листопада 2000 року № 1-Д21/008/2000 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність між ним та дочірнім підприємством НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на геологічне вивчення з дослідно-промисловою експлуатацією і промисловою розробкою Сахалінського родовища.

30 липня 2007 року до цього договору укладено додаткову угоду № 5, якою до складу учасників включено HAK «Надра України».

У березні 2010 року відповідно до додаткової угоди № 8 до складу учасників зазначеного договору було прийнято НАК «Нафтогаз України», оскільки цій компанії згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 1095 «Про погодження пропозицій про надання HAK «Нафтогаз України» спеціальних дозволів на користування надрами» (далі - розпорядження № 1095) був виданий новий спеціальний дозвіл на користування надрами № 001.

Рішенням Комісії затверджено Обґрунтування з певними показниками розробки.

Спірним наказом дозволено проведення пробної експлуатації покладів Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища відповідно до Обґрунтування.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 лютого 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ЗАТ «Укрнафтобуріння» зазначає, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано статті 9 і 16 Кодексу України про надра, частину одинадцяту статті 15, статті 19, 35, 36 Закону України від 12 липня 2001 року № 2665-III «Про нафту і газ» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2665-III) та пункт 8 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 608. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві ЗАТ «Укрнафтобуріння» доводи та усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з преамбулою Закону № 2665-III цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування

нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами

має містити зокрема: відомості про отримувача спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, вид робіт, на проведення яких він видається; визначення меж ділянки нафтогазоносних надр, що надаються в користування; строк дії спеціального дозволу на користування

нафтогазоносними надрами; перелік обов'язкових додатків, у тому числі угоду про умови користування нафтогазоносними надрами.

У статті 13 Закону № 2665-ІІІ встановлено такі види спеціальних дозволів на користування газоносними надрами:

на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ;

на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою);

на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ);

на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі підземних сховищ нафти чи газу та споруд для захоронення відходів виробництва нафтогазової галузі і супутніх вод.

Визначення термінів «дослідно-промислова розробка» та «промислова розробка» родовищ нафти і газу містяться у статті 1 Закону № 2665-ІІІ.

Так, дослідно-промислова розробка родовища нафти і газу - це стадія геологічного вивчення родовища, на якій здійснюється видобуток з родовища обмеженої кількості нафти і газу з метою визначення його промислової цінності, уточнення гірничо-геологічних та технологічних параметрів, необхідних для підрахунку запасів нафти, газу і супутніх компонентів та обґрунтування вибору раціонального методу (технології) промислової розробки родовища.

Промислова розробка родовища нафти і газу - це технологічний процес вилучення з родовища нафти, газу та супутніх їм корисних компонентів, що здійснюється на основі відповідних проектних документів після завершення геологічного вивчення родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження у встановленому порядку запасів нафти, газу і супутніх компонентів.

Водночас Закон № 2665-ІІІ не містить визначення терміна «пробна експлуатація» та не передбачає надання окремого виду дозволу на таку експлуатацію.

Визначення цього терміна міститься в Правилах розробки нафтових та газонафтових родовищ, затверджених протоколом Колегії Міністерства нафтової промисловості СРСР від 15 жовтня 1984 року № 44 (далі - Правила), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Так, згідно з підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 статті 1 Правил під пробною експлуатацією розвідувальних свердловин слід розуміти комплекс робіт, що проводяться з метою уточнення добувних можливостей свердловин, складу і фізико-хімічних властивостей пластових флюїдів, експлуатаційної характеристики пластів.

Відповідно до підпункту 1.5.2 пункту 1.5 статті 1 Правил під пробною експлуатацією покладів або їх окремих ділянок слід розуміти тимчасову (на строк не більше трьох років) експлуатацію розвідувальних, а за необхідності, і спеціально пробурених випереджаючих добувних і нагнітаючих свердловин.

Згідно з пунктом 2.2 Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 3 березня 2003 року № 34/м (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2003 року за № 377/7698), дослідно-промислова розробка (пробна експлуатація) свердловини вуглеводневої сировини може здійснюватися у термін не більше одного року згідно із затвердженим планом пробної експлуатації.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час пробної експлуатації здійснюється видобуток обмеженої кількості нафти і газу зі свердловин з метою визначення їх промислової цінності, гірничо-геологічних та технологічних параметрів ділянки покладу (родовища).

Чинним законодавством України не передбачено надання окремих спеціальних дозволів на здійснення пробної експлуатації нафтогазоносних надр. Така експлуатація відповідно до рішення уповноваженого органу може здійснюватися користувачем нафтогазоносними надрами, який у встановленому законом порядку отримав один із видів спеціальних дозволів, передбачених статтею 13 Закону № 2665-ІІІ.

Як видно з матеріалів справи, 29 грудня 2004 року ЗАТ «Укрнафтобуріння» отримало строком на 5 років спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища, а 5 лютого 2010 року - спеціальний дозвіл на промислову розробку цього ж родовища строком на 20 років.

Приймаючи рішення про затвердження Обґрунтування, Комісія виходила з необхідності встановлення оптимального режиму експлуатації свердловин та проведення комплексу досліджень з метою отримання додаткової інформації.

Спірним наказом дозволено проведення пробної експлуатації покладів Сахалінського родовища відповідно до Обґрунтування та встановлено обсяги видобутку вуглеводнів.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про необхідність отримання користувачем нафтогазоносними надрами, який має спеціальний дозвіл на видобування нафти і газу (промислову розробку), окремого спеціального дозволу на здійснення пробної експлуатації цих надр не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд касаційної інстанції як на одну з підстав залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій послався на те, що 4 березня 2010 року НАК «Нафтогаз України» отримала новий спеціальний дозвіл на користування надрами № 001. Водночас копії зазначеного дозволу в матеріалах справи немає, а рішення суду не містить висновків щодо виду цього дозволу та родовища нафти і газу, для розробки якого його надано, хоча зазначена обставина може мати істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача - ЗАТ «Девон» - прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям рішення Комісії та спірного наказу, а відтак і права на звернення до суду із адміністративним позовом.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, про що йдеться в заяві, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень) Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги такі повноваження відповідно до вимог статті 223 КАС має суд касаційної інстанції, справу після скасування оскаржуваної ухвали слід направити на новий розгляд до цього суду.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву третьої особи - закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» - задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький