Історія справи

Постанова ВСУ від 05.02.2026 року у справі №904/1499/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 904/1499/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Бакуліної С. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Бєлік В. Г.

від 20 листопада 2023 року

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А., Іванова О. Г.

від 09 жовтня 2024 року

у справі за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до 1) Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "КАМРАТ"

про визнання недійсним рішення уповноваженої особи, визнання недійсним договору № 8-Т від 13 січня 2023 року та стягнення грошових коштів,

за участю представників:

від прокуратури: Єреп В. В.

від позивача: Паламарчук Є. П.

від відповідача-1: Степанюк Н. М., Шевельова О. О.

від відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2023 року керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01 вересня 2023 року, що надійшла до суду 05 вересня 2023 року, просив:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, оформлене протоколом від 06 січня 2023 року № 38/3, про визначення переможцем закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» та про намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі;

- визнати недійсним договір від 13 січня 2023 року № 8-Т, укладений між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» на користь Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 7 907 340,00 грн;

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 7 907 340,00 грн, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» у дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення та договір підлягають визнанню недійсними, оскільки визначений переможець закупівлі не відповідав встановленим замовником кваліфікаційним критеріям (не мав достатньої кількості персоналу для виконання робіт з охорони об`єктів за договором та не мав у наявності спеціальних засобів для здійснення охоронної діяльності); спірна закупівля була проведена з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників (переможець закупівлі та інший її учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю «АБК-7» були єдиними учасниками процедури закупівлі послуг з охорони кладовищ UА-2022-12-19-018975-а, були взаємопов`язаними особами, які фактично не конкурували, а створювали видимість конкуренції під час проведення закупівлі, спотворивши її результати), що є підставою для визнання недійсним спірного договору на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, який був укладений без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08 травня 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 904/1499/23, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

19 грудня 2022 року Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (Замовник) оприлюднив оголошення про проведення процедури відкритих торгів: UА-2022-12-19-018975-а «Закупівля послуг із благоустрою населених пунктів: охорона кладовищ» очікуваною вартістю 14 177 592,00 грн.

Відповідно до плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

У пункті 6 розділу 3 «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» Тендерної документації на закупівлю послуг 79710000-4 охоронні послуги (послуги із благоустрою населених пунктів: охорона кладовищ), затвердженої уповноваженою особою Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, (далі по тексту - Тендерна документація) Замовник визначив кваліфікаційні критерії до учасників, а саме:

- наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій;

- наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід.

На підтвердження наявність в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій учасники закупівлі мають подати, як частину пропозиції, довідку в довільній формі про наявність в учасника обладнання та матеріально-технічної бази, зокрема спецзасобів з переліку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року № 97 «Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб`єктами охоронної діяльності», а саме: газових балончиків з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії та гумових кийків у кількості не менше ніж мінімальна кількість персоналу охорони (по кожному найменуванню спецзасобів з переліку, наведеного в довідці), які перебувають на кожному об`єкті охорони протягом однієї зміни; на підтвердження відомостей, наведених у довідці, надати оборотно-сальдову відомість або інший документ, який підтверджує наявність у власності учасника спецзасобів, засобів зв`язку.

На підтвердження наявності працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, учасники подають, як частину пропозиції довідку про наявність в штаті учасника працівників (в тому числі щодо наявності в штаті учасника персоналу охорони, в кількості не менше 104 осіб). На підтвердження інформації, вказаній у довідці, в складі тендерної пропозиції необхідно надати: скановані оригінали або копії першої, передостанньої і останньої із заповнених сторінок трудової книжки, які свідчать про факт працевлаштування в учасника.

У зазначеній закупівлі UА-2022-12-19-018975-а взяли участь два учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» (ЄДРПОУ 40818531) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АБК-7» (ЄДРПОУ 44414753).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» у складі тендерної пропозиції надало:

- довідку № 25/1 від 20 грудня 2022 року про наявність в штаті працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; скановані трудові книжки працівників на 108 осіб, зокрема, 105 осіб охоронників;

- довідку № 25/7 від 20 грудня 2022 року про наявність обладнання та матеріально-технічної бази та витяг з оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 22 за грудень 2022 року, згідно з якими у нього наявне в достатній кількості обладнання та матеріально-технічна база;

- калькуляцію № 3 від 06 січня 2023 року з розрахунком договірної ціни надання послуг на січень - грудень 2023 року (з розрахунку на 105 охоронників).

06 січня 2023 року уповноважена особа Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради щодо розгляду тендерної пропозиції прийняла рішення, оформлене протоколом № 38/3 від 06 січня 2023 року, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» переможцем закупівлі послуг 79710000-4 охоронні послуги (послуги із благоустрою населених пунктів: охорона кладовищ) та про намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі.

13 січня 2023 року між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат», як виконавцем, був укладений договір № 8-Т (далі по тексту - договір, спірний договір), за змістом пункту 1.1. якого (предмет договору) Виконавець зобов`язався надати Замовнику послуги з охорони кладовищ відповідно до калькуляції з розрахунком договірної ціни та калькуляції вартості 1 (однієї) людино-години (додатки 1, 2) та згідно з переліком об`єктів (додаток 3), що є невід`ємними частинами даного договору, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору вартість послуг за цим договором складає 13 531 320,00 грн без ПДВ та розраховується Виконавцем на підставі калькуляції з розрахунком договірної ціни на надання охоронних послуг (додаток 1 до договору).

Згідно з калькуляцією з розрахунком договірної ціни, що є додатком 1 до договору, кількість охоронників, задіяних для надання послуг, складає 105 осіб; середньомісячна заробітна плата персоналу охорони - 7 488,55 грн; фонд оплати праці охоронників - 9 435 573,00 грн (105 х 7488,55 х 12 міс); ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 2 075 825,66 грн, всього витрати на оплату праці = 11 511 396,86 грн; договірна ціна (загальна) 13 531 320,00 грн; кількість годин охорони: 201 960; вартість однієї людино-години - 67 грн.

У пункті 5.1. договору визначений строк надання послуг: до 31 грудня 2023 року.

Додатковою угодою № 1 від 13 січня 2023 року до договору його сторони внесли зміни до пунктів 3.1. та 5.1. договору, а саме:

- зменшили ціну договору та визначили, що вартість послуг за цим договором складає 13 118 600,00грн без ПДВ (пункт 3.1. договору);

- визначили строк надання послуг: з 00.00 годин 13 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року.

Невід`ємною частиною цієї додаткової угоди є, зокрема Калькуляція з розрахунком договірної ціни (додаток 1), згідно з якою кількість годин охорони за умовами додаткової угоди № 1 порівняно з договором зменшилася з 201 960 годин до 195 800 годин, тобто на 6 160 годин, вартість 1 (однієї) людино-години надання послуг - 67 грн. Вартість послуг зменшилася на 6 160 (з 13 531 320,00 грн до 13 118 600,00 грн), тобто з причин зменшення годин надання послуг.

На виконання цього договору Відповідач надав Замовнику послуги з охорони кладовищ, а Замовник відповідно до відомостей з офіційного єдиного веб-порталу використання публічних коштів: https://spending.gov.ua/, що належить Міністерству фінансів України, здійснив оплату зазначених послуг на загальну суму 7 907 340,00 грн.

У березні 2023 року керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01 вересня 2023 року, просив:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, оформлене протоколом від 06 січня 2023 року № 38/3, про визначення переможцем закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» та про намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі;

- визнати недійсним договір від 13 січня 2023 року № 8-Т, укладений між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» на користь Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 7 907 340,00 грн;

- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 7 907 340,00 грн, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» у дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна закупівлі була проведена з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки переможець закупівлі не відповідав встановленим Замовником кваліфікаційним критеріям (зокрема, не мав достатньої кількості персоналу для виконання робіт з охорони об`єктів за договором та не мав в наявності спеціальних засобів для здійснення охоронної діяльності), закупівля послуг з охорони кладовищ UА-2022-12-19-018975-а (далі по тексту - спірна закупівля) була проведена з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників (її учасники були взаємопов`язаними особами, які фактично не конкурували, а створювали видимість конкуренції під час проведення закупівлі, спотворивши її результати). Крім того, спірний договір укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг та підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. За твердженням прокурора недійсність спірних рішення та договору є підставою для повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» коштів, отриманих на підставі недійсного договору, в дохід держави із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор правильно визначив позивачем у справі Криворізьку міську раду, яка є засновником Департамента розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (замовника спірної закупівлі та сторони спірного договору) та органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, та дотримався процедури, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: попередньо, до звернення до суду з цим позовом, повідомив уповноважений орган (Криворізьку міську раду) про порушення інтересів держави. Разом з цим, суди дійшли висновку про те, що:

1) позовна вимога про визнання недійсним рішення Замовника закупівлі є неефективним способом захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору);

2) матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачами під час укладення спірного правочину вимог статті 203 Цивільного кодексу України та статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор не довів обставин невідповідності тендерної пропозиції переможця закупівлі кваліфікаційним критеріям, встановленим Замовником в тендерній документації, (недостатності у відповідача-2 охоронного персоналу та відсутності у нього спеціальних засобів для здійснення охоронної діяльності), оскільки за результатом оцінки тендерних пропозицій, проведеної автоматичною електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону, не було виявлено недоліків в тендерній документації переможця спірної закупівлі; спірна процедура закупівлі була проведена відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та з дотриманням усіх принципів здійснення закупівель, визначених частиною першою статті 5 цього закону; усі документи, які вимагалися тендерною документацією, були оформлені Товариством з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» належним чином та на момент проведення закупівлі відповідали умовам тендерної пропозиції, у тому числі на час її розкриття; Східний офіс Держаудитслужби за результатами проведеної перевірки відповідності тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» вимогам тендерної документації не виявив порушень законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення спірної процедури закупівлі.

3) підстави для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для даної господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався, матеріали справи не містять доказів вини посадових осіб відповідача-2, у тому числі наявності умислу в їх діях при поданні тендерних пропозицій та укладенні спірного договору, якими можуть бути акт перевірки (моніторінгу) відносин сторін за спірним договором, складений органами Держаудитслужби, про порушення чинного законодавства, рішення Антимонопольного комітету про притягнення до відповідальності за порушення у сфері антиконкурентного законодавства тощо.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі по тексту - прокурор) просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору від 13 січня 2023 року № 8-Т та стягнення коштів у сумі 7 907 340,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову прокурора.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували статті 203 215 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20;

- неправильно застосували статті 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статтю 11 Закону України «Про охоронну діяльність», не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 грудня 2022 року у справі № 922/2810/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 280/1380/19;

- неправильно застосували статтю 228 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 911/2574/18, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18, від 10 червня 2021 року у справі № 910/114/19;

- порушили норми процесуального права, а саме: статті 13 79 86 236 237 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 904/4267/22, від 17 квітня 2024 року у справі № 917/16/23, від 02 липня 2024 року у cправі № 910/12295/23.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованим, ухвалені з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

7. Короткий зміст заявлених клопотань.

04 лютого 2026 року до Верховного Суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23.

Підставою для передачі справи № 904/1499/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду прокурор зазначив частину третю статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування цього клопотання прокурор послався на те, що провадження у цій справі № 904/1944/23 було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Верховний Суд постановою від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 уточнив висновки, що містяться у постановах від 13 листопада 2024 року у справі № 911/934/23 та від 17 жовтня 2024 року у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Прокурор не погоджується зі сформованими об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 висновками щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначає про те, що ці висновки сформовані всупереч положень процесуального законодавства та прямо суперечать змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки

- об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, приймаючи до розгляду справу № 922/3456/23 ні в ухвалі від 20 грудня 2024 року, ні у подальшому у постанові від 19 грудня 2025 року не навела жодної підстави для відступлення від висновку щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (зміна законодавства; ухвалення Конституційним Судом України рішення або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо). Як наслідок Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, поза процесуальним законодавством всупереч частині другій статті 302 Господарського процесуального кодексу України уточнив, а не відступив від висновків, що містяться у постановах від 13 листопада 2024 року у справі № 911/934/23, від 17 жовтня 2024 року у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України;

- Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, формуючи висновок про недопустимість застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, фактично створив умови, за яких ця норма законодавства взагалі не підлягає застосовуванню і такий категоричний висновок щодо «невластивості цивільному законодавству» положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України суперечить вже існуючій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у справах № 420/12471/22, № 924/971/23 та № 918/1043/21, про обґрунтованість застосування цієї норми права до цивільних правовідносин, у тому числі щодо суб`єктів господарювання.

З огляду на вищевикладені вади постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, в якій сформовані остаточні висновки щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового захисту прав та інтересів у справах подібної категорії, прокурор просить передати справу № 904/1499/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, та доводи відповідача-1, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлені межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року у цій справі виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору від 13 січня 2023 року № 8-Т та стягнення коштів у сумі 7 907 340,00 грн. В частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення уповноваженої особи Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, оформленого протоколом від 06 січня 2023 року № 38/3, зазначені судові рішення у цій справі прокурором не оскаржуються, з огляду на що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Практика застосування судами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України в контексті того, що підстава недійсності правочину має існувати в момент вчинення правочину, є усталеною. Висновки Верховного Суду щодо такого застосування цієї норми права викладені, зокрема у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, а також у постановах від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20, згідно з якими наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції при здійсненні розгляду цієї справи в апеляційному порядку врахував зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, чим спростовуються безпідставні твердження прокурора в касаційній скарзі не неврахування судом апеляційної інстанції цих висновків Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як на підставу недійсності спірного у цій справі договору від 13 січня 2023 року № 8-Т прокурор послався на положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства, порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, оскільки був укладений з переможцем закупівлі, який не відповідав встановленим Замовником кваліфікаційним критеріям, зокрема, не мав достатньої кількості персоналу охорони для виконання робіт за договором, не мав в наявності спеціальних засобів для здійснення охоронної діяльності, однак умисно падав тендерну пропозицію з недостовірними даними, з метою отримання бюджетних коштів без фактичного надання послуг; договір був укладений за результатом проведеної закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій спірний укладений між відповідачами у цій справі договір від 13 січня 2023 року № 8-Т був укладений за результатом проведеної відповідачем-1 процедури закупівлі охоронних послуг 79710000-4 (послуг з охорони кладовищ), ID: UA-2022-12-19-018975-а (спірна закупівля). Зазначена закупівля була проведена відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режими воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12 жовтня 2022 року (далі по тексту - Особливості).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі».

Згідно з пунктом 3 Особливостей замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Відповідно до пунктів 6, 25 та 31 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі по тексту - у редакції, чинній у період проведення спірної закупівлі та станом на дату укладення спірного договору) договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

За змістом пункту 2 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» відомості про один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством зазначаються у тендерній документації.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель, зокрема у разі, якщо: учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону, та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Замовник у тендерній документації на спірну закупівлю (зокрема у пункті 6 розділу 3) визначив кваліфікаційні критерії до учасників, а саме:

- наявність в учасника обладнання, матеріально-технічної бази та технологій (зокрема газових балончиків з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії та гумових кийків у кількості не менше, ніж мінімальна кількість персоналу охорони), які перебувають на кожному об`єкті охорони протягом однієї зміни, на підтвердження чого учасник має надати довідку в довільній формі та оборотно-сальдову відомість або інший документ, який підтверджує наявність у власності учасника спецзасобів, засобів зв`язку;

- наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, на підтвердження чого учасник має надати довідку про наявність в штаті персоналу охорони в кількості не менше 104 особи, скановані оригінали або копії першої, передостанньої і останньої із заповнених сторінок трудової книжки, які свідчать про факт працевлаштування в учасника.

Дослідивши тендерну пропозицію відповідача-2, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач-2, як учасник та переможець спірної закупівлі, у складі тендерної пропозиції надав усі документи, що вимагалися Замовником у тендерній документації. Усі надані відповідачем-2 у складі тендерної пропозиції документи були оформлені належним чином, складені на фірмових бланках, підписані директором відповідача-2, на момент проведення закупівлі та на час розкриття тендерних пропозицій учасників відповідали умовам тендерної документації Замовника та підтверджували відповідність відповідача-2 зазначеним вище кваліфікаційним критеріям.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про публічні закупівлі" розкриття тендерних пропозицій / пропозицій з інформацією та документами, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям/умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі, а також з інформацією та документами, що містять технічний опис предмета закупівлі, здійснюється автоматично електронною системою закупівель одразу після завершення електронного аукціону

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якої закріплені також і у пункті 37 Особливостей, оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону.

Суди попередніх інстанцій встановили, що електронна система закупівель при проведенні оцінки тендерної пропозиції відповідача-2 не виявила в ній недоліків, зокрема невідповідності пропозиції кваліфікаційним критеріям, встановленим Замовником у тендерній документації.

Крім того, суди попередніх інстанцій також встановили, що Східний офіс Держаудитслужби за результатами проведеної у період з 29 вересня по 21 грудня 2023 року перевірки відповідності тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ «Камрат» вимогам тендерної документації не виявив порушень законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення спірної процедури закупівлі.

Встановивши та врахувавши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірна закупівля була проведена відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та з дотриманням усіх принципів здійснення закупівель, визначених частиною першою статті 5 цього закону, матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачами під час укладення спірного правочину вимог статті 203 Цивільного кодексу України та статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а прокурор не довів обставин невідповідності тендерної пропозиції переможця закупівлі кваліфікаційним критеріям, встановленим Замовником в тендерній документації.

Верховний Суд не бере до уваги посилання прокурора в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 грудня 2022 року у справі № 922/2810/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 280/1380/19, оскільки висновки у зазначених справах зроблені у неподібних до цієї справи № 904/1499/23, що розглядається, правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи. Так, спірні правовідносини у справах № 922/2810/21 та № 280/1380/19 не стосуються оскарження процедури закупівель та укладеного за її результатами договору з переможцем закупівлі. У справі № 922/2810/21 правовідносини стосувалися стягнення майнової шкоди за незаконно відчужене майно та вартості проведення незалежної оцінки незаконно відчуженого майна. У справі № 280/1380/19 предметом позову були вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень. Отже, за своїм змістом (за змістовним критерієм) спірні правовідносини у зазначених справах є неподібними до спірних правовідносин у цій справі, що розглядається.

З огляду на викладене твердження прокурора в касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 203 215 Цивільного кодексу України, статей 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Крім того, за твердженням прокурора спірний укладений між відповідачами у цій справі договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, норми чинного законодавства не містять визначення понять «інтерес» загалом та «інтерес держави і суспільства» зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Верховний Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України судам необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій вирішили спір у відповідності до цих висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 100 постанови від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 дійшла висновку про те, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі прокурор в обґрунтування недійсності спірного правочину посилався на наявність недобросовісної поведінки між учасниками спірної закупівлі (між ТОВ «АБ «Камрат» та ТОВ «АБК-7»), на порушення принципу добросовісної конкуренції серед учасників, як однієї зі складових умислу, передбаченого частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Дослідивши ці доводи прокурора, суди попередніх інстанцій встановили, що прокурор, пославшись на ці обставини, не надав суду докази вини посадових осіб відповідача-2, у тому числі наявності умислу в їх діях при поданні тендерних пропозицій у спірній закупівлі та укладенні спірного договору; обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався. Верховний Суд враховує те, що Прокурор не посилався на обставини того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала надані відповідачем-2 за спірним договором послуги неналежної якості, не доводив ці обставини.

Верховний Суд не бере до уваги посилання прокурора на те, що під час проведення спірної закупівлі був порушений принцип добросовісної конкуренції серед учасників, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, рішення Антимонопольного комітету про притягнення відповідача-2 до відповідальності за допущені порушення у сфері антиконкурентного законодавства не приймалося та відсутнє в матеріалах справи. Крім того, навіть у разі доведення наявності антиконкурентної поведінки учасника закупівлі, така поведінка не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції. Такі висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції викладені у пунктах 95, 100 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України та не вбачає неправильного застосування судами зазначеної норми права при вирішення спору у цій справі.

Верховний Суд не бере до уваги посилання прокурора в касаційні скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 911/2574/18, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18, від 10 червня 2021 року у справі № 910/114/19, з огляду на існування останніх сформованих об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 висновків щодо застосування цієї норми права.

Крім того, відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У контексті наведеного суд касаційної інстанції зазначає про те, що висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, мають перевагу над висновками колегій суддів Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 911/2574/18, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 20 березня 2019 року у справі № 922/1391/18, від 10 червня 2021 року у справі № 910/114/19, на неврахування яких судами послався скаржник.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, надали правильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановили усі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, Верховний Суд не бере до уваги посилання прокурора на порушення судами попередніх інстанцій статей 13 79 86 236 237 Господарського процесуального кодексу України та на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про те, що фактично ці доводи прокурора зводяться до не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, до не застосування судами при дослідженні доказів стандартів доказування, до не встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто до підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 та частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України, які не були визначені прокурором підставою касаційного оскарження судових рішень.

Щодо клопотання прокурора про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то Верховний Суд відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, яка визначена прокурором підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Клопотання прокурора про передачу справи № 904/1499/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду фактично зводиться до незгоди з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі № 904/1499/23, та містить вимогу відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у цій постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23.

Для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковою умовою є незгода з висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) саме іншого касаційного суду.

Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 для справи, що розглядається № 904/1499/23, є постановою цього ж касаційного суду.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає про відсутність підстав для передачі цієї справи № 904/1499/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з наведених ним підстав.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи прокурора у касаційній скарзі про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 904/1499/23 та залишає касаційну скаргу прокурора без задоволення.

10. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про передачу справи № 904/1499/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 904/1499/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець