Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особипідприємця (далі ФОП) ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (на сьогодні державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2012 року №№ 0006451702, 0006441702 (далі спірні рішення).

На обґрунтування позову послався на те, що протягом періоду, що перевірявся ДПІ, він був платником єдиного податку та на підставі договорів комісії транспортного експедирування надавав послуги з перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування. За зазначеними договорами у нього не виникало право власності на отримані кошти, а тому, на його думку, ДПІ помилково віднесла ці кошти до складу виручки та прийняла спірні рішення.

Суди встановили, що ДПІ провела виїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року та за її результатами склала акт від 10 лютого 2011 року № 4/1704-2589713793.

У ході цієї перевірки було виявлено, що позивач, перебуваючи в перевірений період на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність у сфері організації перевезення вантажів і у ІІІ кварталах 2009 року перевищив законодавчо встановлений граничний обсяг виручки для суб'єктів малого підприємництва, що стало підставою для висновку ДПІ про необхідність оподаткування за загальною системою.

27 березня 2012 року ДПІ прийняла спірні рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2013 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 січня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2009 року та 23 жовтня 2014 року (справи №№ К-4875/08, К/9991/77386/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Указ № 727/98). Просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, відповідно, об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, що підлягає обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком і не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що кошти, отримані позивачем в рамках виконання зобов'язань з надання транспортно-експедиційних послуг на користь третіх осіб, є виручкою ФОП ОСОБА_1 у розумінні статті 1 Указу № 727/98.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначену норму права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку про те, що до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Як установили суди, ФОП ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищив у ІІІ кварталах 2009 року законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок ФОП ОСОБА_1, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 6 березня 2012 року, 18 листопада 2014 року (справи №№ 21-34а12, 21-501а14 відповідно).

За таких обставин Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника фізичної особипідприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький