Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2014 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І.,

Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,

Коротких О.А., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І.,

Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г., -

розглянувши на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» (далі - ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року в справі № 19/600 за позовом ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» до державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про стягнення суми, за заявою ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

До Верховного Суду України звернулося ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 19/600.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» просить:

- скасувати ухвали господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, Донецького апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року та постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року;

- застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, передбачений частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України, який ДП «Селидіввугілля» пропущено без поважної причини, та визнати недійсним провадження від 7 жовтня 2013 року у справі № 19/600;

- відмовити у задоволенні заяви ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року у справі № 19/600 таким, що не підлягає виконанню;

- визнати наказ господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року у справі № 19/600 дійсним та таким, що підлягає виконанню;

- зобов'язати видати негайно наказ у справі № 19/600 про стягнення з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року заборгованості в сумі 78 289,00 грн та додаткової заборгованості в якості збитків згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 13 лютого 2014 року в сумі 2000 євро;

- стягнути негайно з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року заборгованість у сумі 78 289,00 грн та додаткову заборгованість в якості збитків згідно з рішенням Європейського суду від 13 лютого 2014 року в сумі 2000 євро;

- стягнути негайно з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» додатковий борг за період з 1 квітня 2009 року по

10 березня 2003 року: 19 498,03 грн інфляційних втрат, 11 610,20 грн - 3 % річних та 46 190,51 грн збитків у вигляді упущеної вигоди;

- зобов'язати ДП «Селидіввугілля» передати ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» вугілля в кількості 553 685 тон відповідно до кредитного договору від 29 червня 1998 року № 3 та договору переведення боргу від 18 січня 2000 року № 1, або як альтернативну сатисфакцію - грошовий еквівалент цього вугілля в розмірі на дату постановлення рішення Верховним Судом України у цій справі.

Підставою для перегляду постанови суду касаційної інстанції заявник вважає рішення Європейського суду від 13 лютого 2014 року в справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв).

Згідно з рішенням Європейського суду (П'ята секція) від 13 лютого 2014 року та Додатком 1 до нього (до якого включено заяву ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» № 71904/12) ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» 6 листопада 2012 року подало до Європейського суду заяву про тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року у справі, що переглядається.

Рішенням Європейського суду від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін та інші проти України» встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників; статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. Одночасно Європейський суд постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Рішення Європейського суду від 13 лютого 2014 року є остаточним із дня ухвалення.

ДП «Селидіввугілля» не використало наданого йому законом права на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія», перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно зі статтею 11114 ГПК України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Слід зазначити, що рішенням Європейського суду від 13 лютого 2014 року не встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні по суті справи за позовом ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» до ДП «Селидіввугілля» про стягнення суми, за заявою ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки Європейським судом не встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи по суті, то відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України у задоволенні заяви ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» слід відмовити.

Керуючись статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 ГПК України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григор'єва М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких О.В. Кривенда О.Т. КузьменкоН.П. Лященко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.М. Скотарь Т.С. Таран О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький В.Ф. Школяров А.Г. Ярема