Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - Інспекція) - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Котельні лікарняного комплексу» (далі - Товариство) до Інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року Товариство звернулося з адміністративним позовом до Інспекції, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2011 року №№ 0000090818, 0000080818 (далі - Рішення).

На обґрунтування позову зазначило, що при проведенні перевірки відповідач не дотримав вимоги податкового законодавства України, а висновки акта перевірки грунтуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Суд установив, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» за червень-грудень 2008 року, січень 2009 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки від 5 квітня 2011 року № 917/18-010/31555944 (далі - Акт).

Вчинення зафіксованих в Акті порушень податковий орган пов'язує з неправомірним включенням до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ згідно з операціями з придбання підрядних робіт у ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс».

Податковий орган вважає, що договори підряду позивача з цими товариствами укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки зазначені договори не спрямовані на настання реальних наслідків у зв'язку з тим, що у ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема, технічний персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, відповідач вказує на відсутність вказаних контрагентів позивача за юридичними адресами.

За наслідками перевірки Інспекція прийняла Рішення на загальну суму 829 298 грн 75 коп. та 379 962 грн 50 коп.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 8 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2015 року, адміністративний позов задовольнив: Рішення скасував.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2015 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

На обґрунтування заяви додала копію рішення Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року (справа № К/9991/75304/12), яке, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинним на час виникнення спірних відносин), пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (був чинним на час виникнення спірних відносин).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком про скасування Рішень, оскільки в результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем підрядних робіт суди встановили, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності, зокрема: договорами підряду, локальними кошторисами, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями тощо.

Натомість у наданій для порівняння постанові від 11 лютого 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки податковий орган довів відсутність реального виконання господарських операцій з поставки послуг перевезення, обґрунтовуючи це тим, що у перевізника немає необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков П.В. Панталієнко М.І. Гриців І.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко