Історія справи

Постанова ВССУ від 04.03.2026 року у справі №279/2085/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року

м. Київ

справа № 279/2085/25

провадження № 61-11256св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2025 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сингаї Коростенського району Житомирської області, громадянина України, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, виконуючи мужньо свій військовий обов`язок, захищаючи волю та незалежність України. Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сингаї Коростенського району Житомирської області, громадянина України, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сингаї Коростенського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , вважати населений пункт Залізне Бахмутського району Донецької області.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_3 , 09 лютого 2023 року був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06 липня 2024 року ОСОБА_3 перебував у зоні бойових дій в районі населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області та під час виконання бойового завдання, захищаючи волю та незалежність України, зник безвісти. З того часу немає жодної звістки від нього. Існували обставини, які вказують на ймовірну загибель ОСОБА_3 .

Оголошення ОСОБА_3 померлим необхідне заявниці для отримання свідоцтва про його смерть, отримання державної допомоги членам сім`ї загиблих захисників України та оформлення спадщини, яка залишилась після його смерті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 30 квітня 2025 року заяву задовольнив. Оголосив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сингаї Коростенського району Житомирської області, громадянина України, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, виконуючи мужньо свій військовий обов`язок, захищаючи волю та незалежність України. Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Залізне Бахмутського району Донецької області.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії рф проти України залежить виникнення та реалізація особистих немайнових та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Житомирський апеляційний суд постановою від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2025 року скасував та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що відлік встановленого у частині другій статті 46 ЦК України шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_3 померлим ще не розпочався. При вирішенні питання про початок відліку цього строку апеляційний суд зіслався на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2025 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції

Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом висновків службового розслідування, яким було встановлено, що ОСОБА_3 пропав безвісти за обставин, що загрожували його смертю (виконання бойового завдання під час інтенсивного артилерійського обстрілу з боку ворога), що беззаперечно створювало правову можливість застосування частини другої статті 46 ЦК України (з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців). Саме таких висновків, ураховуючи усі обставини зникнення безвісти ОСОБА_3 , дійшов суд першої інстанції, задовольнивши подану заяву.

У жовтні 2025 року Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україні надіслав лист, у якому зазначив, що не має заперечень про оголошення фізичної особи померлою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі свідоцтвом про шлюб від 05 квітня 2023 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) від 21 лютого 2023 року № 14 (місто Житомир) солдата ОСОБА_3 , призваного під час загальної мобілізації на військову службу, призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону, ВОС-100915А.

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 12 липня 2024 року № 444 ОСОБА_3 зник безвісти 06 липня 2024 року.

За фактом зникнення безвісти стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 проведено службове розслідування.

Згідно з актом службового розслідування 06 липня 2024 року солдат ОСОБА_3 безвісти зник в ході бойових дій під час виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області. Місце знаходження солдата ОСОБА_3 на цей час невідоме. Під час зникнення безвісти солдат ОСОБА_3 мав при собі засоби захисту (бронежилет, шолом).

Доказами зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 є: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06 липня 2024 року № 391; довідка-доповідь від 06 липня 2024 року № 867; пояснення стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 від 08 липня 2024 року; пояснення стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу з стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 від 08 липня 2024 року; виписка з журналу бойових дій 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 від 06липня 2024 року; витяг з журналу ведення бойових дій ВЧ НОМЕР_2 від 04 липня 2024 року № Р/3 28; витяг (копія) бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 від 30 червня 2024 року № 2/56 ДСК.

Населений пункт Залізне належить до Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв`язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Відповідно до Переліку у розділі І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» (наказ від 22 грудня 2022 року № 309) на території Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, бойові дії велись з 24 лютого 2022 року до 06 серпня 2024 року.

Відповідно до Переліку у розділі І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» (наказ від 28 лютого 2025 року № 376) на території Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області бойові дії велись з 07 серпня 2024 року до 02 лютого 2025 року.

Разом з тим, у розділі II Переліку «Тимчасово окуповані рф території України» (наказ від 28 лютого 2025 року № 376) зазначено, що територія Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 03 лютого 2025 року окупована.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані заявницею на підтвердження обставин імовірної загибелі ОСОБА_3 докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністюприпускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд апеляційної інстанції в цілому дійшов обґрунтованого висновку, що немає підстав для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов