Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №202/13389/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 202/13389/24

провадження № 61-8056св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К»

на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2025 року у складі судді Приваліхіної А. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.

у цивільній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Брайт-К»)

до

відповідача ОСОБА_1 ,

третя особа - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - третя особа, АТ «Креді Агріколь Банк»),

про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за участю третьої особи про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

2. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

3. Суд першої інстанції позов у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Позивач оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вказує, що укладення договорів факторингу, які передбачають подальше відступлення прав вимоги окремими траншами протягом певного періоду часу після укладання договору відступлення є усталеною практикою

у співробітництві банків з фінансовими компаніями при продажу прав вимоги за кредитними зобов`язаннями, проте відповідний висновок Верховного Судувідсутній.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

? 14 вересня 2021 року між відповідачем та АТ «Креді Агріколь Банк» укладений кредитний договір № 1/4185108 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 80 000 грн строком на 72 місяців - з 14 вересня 2021 року до 13 вересня

2027 року;

? 05 серпня 2021 року між банком та позивачем укладений договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021.

? згідно з Додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги

14 лютого 2022 року відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором;

? відповідно до договору відступлення позивач набув прав кредитора до відповідача за кредитним договором;

? у зв`язку з несплатою відповідачем чергового платежу за кредитом та/або процентам за користування кредитом та/або комісії протягом більш ніж 30 днів на виконання пункту 2.3.4. Правил 18 лютого 2022 року за

вих. № 1598 відповідачу направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 14 лютого 2022 року;

? у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання з погашення простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення повідомлення на підставі пункту 2.3.5. Правил 01 липня

2024 року за вих. № 4433 відповідачу направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії;

? відповідачем ці повідомлення проігноровані;

? на дату відступлення 14 лютого 2022 року заборгованість за кредитним договором становила 94 400,88 грн, з яких: строкова заборгованості за тілом кредиту - 77 181,30 грн; прострочена заборгованості за тілом кредиту -

2 818,70 грн; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 1 000,58 грн; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 4 000,30 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 1 880,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості -

7 520 грн;

? за період з 15 лютого 2022 року до 01 липня 2024 року було нараховано: проценти за користування кредитом - 28 564,29 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 54 520 грн.

? за період з 15 лютого 2022 року до 01 липня 2024 року боржником добровільно платежі не сплачувались, у зв`язку з чим загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить

177 485,17 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 80 000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 33 565,17 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості -

63 920 грн,

7. Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 177 485,17 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 80 000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 33 565,17 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 63 920 грн.

ІII. Короткий зміст судових рішень

8. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 12 березня 2025 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року,

у позові відмовлено.

9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів порушення своїх прав відповідачем та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги за кредитним договором на користь позивача.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

10. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

11. Касаційна скарга мотивована таким:

- укладення договорів відступлення прав вимоги, які передбачають подальше відступлення прав вимоги окремими «траншами» протягом певного періоду часу після укладання договору відступлення є усталеною практикою у співробітництві банків з фінансовими компаніями при продажі прав вимоги за кредитними зобов`язаннями;

- відсутність висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах призведе до ухвалення судами незаконних рішень у подібних справах;

- висновки судів не відповідають обставинам справи та суперечать доданим до позовної заяви доказам;

- висновки Верховного Суду, на які послався апеляційний суд, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, у зв`язку з різними умовами договорів відступлення та наявністю дійсного права вимоги на дату його переходу до нового кредитора.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

12. 26 червня 2025 року позивач звернувся із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року відкрито касаційне провадження.

14. 20 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

16. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

VI. Фактичні обставини, встановлені судами

17. 14 вересня 2021 року між відповідачем та АТ «Креді Агріколь Банк» укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 80 000 грн строком на 72 місяців -

з 14 вересня 2021 року до 13 вересня 2027 року. Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштiв на рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Позичальник зобов`язаний сплачувати банку процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором. комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2.35 % від суми кредиту, зазначено в пункті 1.1. договору.

18. У вказаному договорі та у Графіку платежів, що є додатком до договору АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідач узгодили суму кредиту, проценти користування кредитом, види платежів, загальну вартість кредиту.

19. АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу 14 вересня 2021 року грошові кошти в розмірі 80 000 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок.

20. 05 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк»та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває Права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

21. Відповідно до пункту 3.1 вищевказаного договору право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимог за зразком, наведеним в додатку № 1 до договору, що становить його невід`ємну частину та складається

з обов`язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що містяться в додатку № 4 до цього договору та зарахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

22. Реєстр прав вимоги № 7 підписаний сторонами та скріплений печатками 14 лютого 2022 року, так як і Акт приймання-передачі до реєстру прав вимоги № 7 від 14 лютого 2022 року.

23. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором за період з 15 лютого 2022 року до 01 липня 2024 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 177 485,17 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 80 000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 33 565,17 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 63 920 грн.

VII. Позиція Верховного Суду

24. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

25. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладено пізніше договору відступлення права вимоги до позивача від первісного кредитора (див. пункти 6-7).

26. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

27. Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525 526 530 610 611 ЦК.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор

у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

29. Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30. Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України

від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», згідно

з якою факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань

у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

31. Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

32. Згідно зі статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога),

а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

33. Верховний Суд в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25).

34. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).

35. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 183/4256/21).

36. У цій справі позивач вказував, що в результаті укладеного 05 серпня 2021 року з АТ «Креді Агріколь Банк» договору про відступлення права вимоги та Додатком 1 до нього від 14 лютого 2022 року він набув прав кредитора до відповідача за кредитним договором.

37. Натомість суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у позові, оскільки вважав, що позивач не довів порушення своїх прав відповідачем та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги за кредитним договором на користь позивача.

38. Колегія суддів не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

39. 05 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк»та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами.

40. Згідно приписів пункту 3.2. договору сторони погодили, що відступлення прав вимоги та підписання сторонами відповідних реєстрів прав вимог здійснюється кожного місяця протягом одного року.

41. Відповідно до пункту 1.4. договору право вимоги означає всі права первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті сум заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

42. Згідно з реєстром прав вимоги № 7 від 14 лютого 2022 року, зазначеному у Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021 від 05 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 94 400,88 грн.

43. Отже, вбачається, що, укладаючи договір відступлення прав вимоги, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договору відступлення прав вимоги, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.

44. Умови зазначеного договору відступлення прав вимоги передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

45. Суди не врахували, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (див. згадану вище постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25).

46. Враховуючи викладене, суди дійшли передчасного висновку про недоведеність позивачем порушення своїх прав відповідачем та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором.

47. Судами попередніх інстанцій не встановлено всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що унеможливлює дійти висновку про наявність/відсутність законних підстав для задоволення позову.

48. Під час нового розгляду справи суду необхідно перевірити, чи є підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, з`ясувати, коли саме відбувалося погашення позичальником заборгованості та щодо яких саме її складових (основної суми боргу, відсотків, пені); дослідити належним чином всі наявні у справі докази у їх сукупності та визначити на підставі встановлених обставин розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.

ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

49. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

50. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, оскаржені судові рішення не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості.

51. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

52. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу передає на новий розгляд до суду першої інстанції, що відповідає статті 411 ЦПК.

53. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» задовольнити частково.

2. Заочне рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 12 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 12 березня 2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду

від 11 червня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко