П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-793сап18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,
учасники справи:
представники скаржника - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник Вищої ради правосуддя - РусаковаІ.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17, і
ВСТАНОВИЛА:
03 липня 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 «Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності».
На обґрунтування скарги ОСОБА_6 зазначила, що ВРП протиправно погодилася з рішенням її Третьої Дисциплінарної палати про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з відкриттям нею провадження у справі № 759/7454/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Гуель парк» (далі - ТОВ «Гуель парк») до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків, оскільки рішення дисциплінарного органу ухвалено з численними порушеннями норм законодавства.
Зокрема, дисциплінарна скарга та ухвала про відкриття дисциплінарного провадження не містили жодного посилання на порушення суддею правил підсудності та відкриття провадження після перегляду судових рішень апеляційним судом, а тому оскаржуване рішення ВРП та рішення її дисциплінарного органу винесені за межами обставин та підстав, визначених у дисциплінарній скарзі та ухвалі про відкриття дисциплінарного провадження, що свідчить про перевищення суб'єктами оскарження своїх повноважень.
На думку скаржника, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли безпідставних висновків стосовно наявності в діях судді ознак умисного порушення принципу рівності сторін при розгляді цивільної справи. Зокрема, наявність шести позовних заяв, поданих ТОВ «Гуель парк» до Святошинського районного суду міста Києва (п'ять із них повернуто за заявою позивача, окрім тієї, яка була розподілена на суддю ОСОБА_6), жодним чином не може свідчити про те, що суддею умисно порушено принцип рівності сторін, оскільки вона позбавлена можливості впливати на будь-яку сторону щодо кількості поданих до суду заяв, а підтримка ВРП тверджень дисциплінарного органу щодо зацікавленості ТОВ «Гуель парк» у розгляді справи саме суддею ОСОБА_6 є грубим порушенням основоположних свобод, у тому числі принципу презумпції невинуватості. Відкриття провадження за альтернативною підсудністю, що обрана позивачем у справі № 759/7454/17, не може порушувати прав відповідачів у цій справі, навіть якщо їх кількісно більше, ніж позивачів. При цьому відкриття провадження на підставі встановлення місця проживання одного з відповідачів за паспортом та довідкою форми № 3 не свідчить про вчинення суддею проступку щодо порушення процесуальних норм та неправомірного відкриття провадження у справі.
У скарзі також указано, що суддя ОСОБА_6 не порушувала засади рівності сторін, оскільки супровідні листи на відправлення копій ухвал містять однаковий зміст і дату для всіх сторін та зареєстровані секретарем судового засідання в один день. Копії судових рішень були видані кожній стороні в день її звернення до суду, що свідчить про однакове ставлення до кожної зі сторін. Крім того, суддя ОСОБА_6 не порушила принципу рівності сторін і при вирішенні питання про відкриття провадження у справі № 759/7454/17, оскільки, відкриваючи провадження у справі, вона не прийняла її до свого розгляду, тому не мала повноважень вирішувати питання щодо спільного розгляду зустрічного позову разом з первісною позовною заявою.
На переконання ОСОБА_6, притягнувши її до дисциплінарної відповідальності, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата перевищили власні повноваження, оскільки здійснили аналіз ухвали суду, яка є чинною і не була предметом розгляду дисциплінарної справи. При цьому незаконним є рішення про притягнення судді до відповідальності за порушення строків розгляду справи, яка по суті не розглядалася суддею, а передана до іншого суду. ВРП та її дисциплінарний орган не встановили, які конкретно дії судді свідчать про умисне затягування розгляду справи, та не вказали, чому суддя мала віддати перевагу більш швидкому розгляду цієї справи порівняно з іншими справами.
Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
23 жовтня 2018 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені. Рішення містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З приводу доводів, викладених у скарзі судді до Великої Палати Верховного Суду, ВРП зазначила, що її Дисциплінарна палата не обмежена доводами скарги при розгляді питання про дисциплінарну відповідальність судді. При цьому рішення ВРП і її дисциплінарного органу містять оцінку дій судді при виконанні обов'язків, покладених на неї Конституцією України та цивільним процесуальним законом, а не оцінку судових рішень. До того ж у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 наголошено на тому, що факт надходження до Святошинського районного суду міста Києва шести аналогічних позовних заяв є додатковим, хоч і непрямим, підтвердженням упередженості судді. Також ВРП зазначила, що відповідач у справі № 759/7454/17 ОСОБА_9 копію ухвали про забезпечення позову від 23 травня 2017 року, якою накладено арешт на Ѕ частину належної йому на праві власності квартири, та позовну заяву з додатками до неї отримав лише 29 травня 2017 року після особистого звернення до суду, а іншим відповідачам ці документи були надіслані 30 травня 2017 року. При цьому суддею ОСОБА_6 ухвалу про забезпечення позову звернено до негайного виконання (без відображення способу та факту її видачі позивачу в матеріалах справи). На думку ВРП, дії судді ОСОБА_6 правильно кваліфіковані як такі, що вказують на вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме умисне порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін. Відтак підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 немає.
У судовому засіданні представники ОСОБА_6 скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ВРП просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_6
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників скаржника та ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Матеріалами справи установлено, що Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 434/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_6 призначено на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4735-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_6 обрано суддею Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
01, 07 та 09 червня 2017 року до ВРП надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_9, депутатів Київської міської ради НовіковаО.О., СандаловоїГ.О., народного депутата України ЛозовогоА.С. стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у зв'язку з постановленням нею ухвал від 23 травня 2014 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17 та вжиття заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_9
Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 04 жовтня 2017 року № 3121/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_6
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 18 травня 2017 року до Святошинського районного суду міста Києва ТОВ «Гуель парк» в особі свого представника ЦирулевськогоР.О. подало позовну заяву до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків. 19 травня 2017 року цю позовну заяву було розподілено судді ОСОБА_6
18 травня 2017 року до провадження суду надійшло також 5 інших позовних заяв ТОВ «Гуель парк» аналогічного змісту (справи № 759/7456/17, 759/7459/17, 759/7467/17, 759/7462/17, 759/7461/17), які були повернуті позивачу ухвалами інших суддів цього суду від 23, 24, 25 травня та 15 червня 2017 року відповідно.
Згідно з відомостями, вказаними у позовній заяві, всі відповідачі проживали на території Дарницького району міста Києва, окрім відповідача ОСОБА_10, що проживала на території Святошинського району міста Києва. Позовні вимоги стосувалися відшкодування збитків, які за змістом позовної заяви були заподіяні позивачу в Дарницькому районі міста Києва.
23 травня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 759/7454/17, якою судове засідання призначила на 20 листопада 2017 року об 11 годині, тобто більш ніж через п'ять місяців з моменту відкриття провадження у справі. При цьому запити про зареєстроване місце проживання відповідачів датуються днем постановлення ухвали.
23 травня 2017 року суддя ОСОБА_6 також постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та наклала арешт на певні частини належних відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартир. Стосовно відповідача ОСОБА_10 (яка проживала у Святошинському районі міста Києва і копію паспорта якої було додано до позовної заяви) питання про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не порушувалося.
25 травня 2017 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ШпакомО.І. винесено постанову про арешт майна ОСОБА_9 (1/2 частина квартири) на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року.
31 травня 2017 року арешт накладено на двокімнатну квартиру, що належить ОСОБА_7
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 13 червня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_9 про скасування заходів забезпечення позову, а ухвалою від 21 червня 2017 року відмовлено в задоволенні аналогічної заяви, поданої ОСОБА_8
19 червня 2017 року ОСОБА_8 подала до суду зустрічний позов до ТОВ «Гуель парк» про встановлення факту порушень норм будівництва та просила прийняти його до спільного розгляду з основним позовом.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року залишено без змін ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про забезпечення позову.
14 вересня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
28 вересня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 постановила ухвалу, якою, зокрема:
- відкрила провадження в цивільній справі за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- надіслала за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- залишила без задоволення заяву ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті згідно з ухвалою від 23 травня 2017 року;
- повернула заявнику зустрічний позов ОСОБА_8 до ТОВ «Гуель парк» про встановлення факту порушень будівництва для звернення до належного суду за місцем розгляду основного позову або в порядку статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що суддею ОСОБА_6 не дотримано положень:
- частини третьої статті 122 ЦПК України стосовно відкриття провадження у справі лише після отримання відомостей про місце проживання відповідача - фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (це порушення було встановлено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 14 вересня 2017 року);
- статті 127 ЦПК України, яка вимагає від суду після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів;
- статті 153 ЦПК України, оскільки ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 23 травня 2017 року стосовно відповідача ОСОБА_9 було виконано 25 травня 2017 року, проте станом на 29 травня 2017 року її копію не було надіслано відповідачу;
- статей 121-123 ЦПК України, оскільки при вчиненні процесуальних дій щодо первісного та зустрічного позовів суддя ухвалою від 28 вересня 2017 року застосувала два різних підходи стосовно цих позовів: провадження за первісною позовною заявою було відкрито, а зустрічну позовну заяву було повернуто з посиланням на порушення правил територіальної підсудності;
- статті 157 ЦПК України щодо розумного строку розгляду справи судом.
Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_6, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в її діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
02 січня 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17.
За результатами розгляду скарги представника скаржника - ОСОБА_3 ВРП прийняла рішення від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 «Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності».
ВРП дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують на умисне порушення суддею ОСОБА_6 засад рівності сторін у справі, а тому у діях судді наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_6 рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «ОлександрВолков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою, восьмою та десятою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
Стаття 18 Закону № 1798-VIII передбачає, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Наявна в матеріалах справи ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. При цьому в скарзі ОСОБА_6 цей факт під сумнів не ставиться.
На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Згідно із частиною дев'ятою статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Частиною четвертою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
Як убачається з матеріалів справи, листами від 11 травня 2018 року за № 15681/0/9-18 та № 15683/0/9-18 відповідач повідомляв ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3 про те, що розгляд скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 призначено на 24 травня 2017 року о 10 годині. Проте від судді ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3 надійшли клопотання про перенесення розгляду скарги, які ВРП задовольнила. Розгляд скарги призначено вдруге на 05 червня 2018 року о 10 годині, про що суддю та її представника було повідомлено листами від 25 травня 2018 року № 17349/0/9-18, № 17350/0/9-18.
Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРП.
01 червня 2018 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_6 про розгляд скарги її представника без її участі у зв'язку з відрядженням на навчання для проведення підготовки суддів з підтримання кваліфікації до Національної школи суддів України, яке відбудеться 04-08 червня 2018 року в місті Києві (наказ Святошинського районного суду міста Києва від 03 травня 2018 року № 34/аг).
05 червня 2018 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 06 червня 2017 року № 3920/3дп/15-17 був присутнім представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3, який не заявляв клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з несвоєчасним отриманням скаржником та його представником повідомлення про час та місце розгляду скарги. При цьому ОСОБА_3 на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП. Крім того, у скарзі ОСОБА_3 факт своєчасного його повідомлення про засідання ВРП під сумнів не ставиться.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Оцінюючи рішення ВРП від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
У законодавстві немає поняття «межі дисциплінарної скарги», а твердження скаржника про те, що розгляд дисциплінарного провадження здійснено за межами дисциплінарної скарги, що не відповідає визначеній законом процедурі, є суб'єктивним, оскільки скаржник тлумачить норми права на власний розсуд, що не відповідає змісту Закону № 1798-VIII та Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженому рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, які регулюють питання дисциплінарного провадження щодо суддів.
Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; розумні строки розгляду справи судом.
Як зазначалося вище, 23 травня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 постановила у справі № 759/7454/17 за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо відшкодування збитків ухвалу про відкриття провадження, а також ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою наклала арешт на належні відповідачам на праві власності частини квартир.
Суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 ухвалами від 13 та 21 червня 2017 року відмовила у задоволенні заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд міста Києва ухвалами від 29 червня та 18 липня 2017 року відхилив апеляційні скарги відповідачів та залишив без змін ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову.
Проте ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року скасовано ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, не виконавши вимоги частини четвертої статті 122 ЦПК України, передчасно відкрив провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 122 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
ВРП та її дисциплінарний орган установили, що суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 відкрила провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які згідно з відомостями, вказаними у позовній заяві, проживали на території Дарницького району міста Києва, окрім ОСОБА_10, яка проживала на території Святошинського району міста Києва. Позовні вимоги стосувалися відшкодування збитків, які за змістом позовної заяви були заподіяні позивачу в Дарницькому районі міста Києва.
Таким чином, ОСОБА_6, постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі № 759/7454/17, порушила вимоги частини четвертої статті 122 ЦПК України.
Так, Апеляційний суд міста Києва в ухвалі від 14 вересня 2017 року встановив, що суд першої інстанції зробив запит щодо місця реєстрації відповідачів 23 травня 2017 року та в цей же день відкрив провадження у справі. До того ж суд при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі не зауважив, що надана позивачем копія паспорта ОСОБА_10 належно не засвідчена, а також не з'ясував, яким чином позивач отримав цю копію паспорта та копію довідки з місця проживання сім'ї і реєстрації, виданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», яка також належно не засвідчена. Внаслідок цього апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції передчасно відкрив провадження у справі на основі наявних у ній матеріалів, тому скасував оскаржувану ухвалу та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог частини четвертої статті 122 ЦПК України.
Згідно з положеннями статті 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Частинами п'ятою та сьомою статті 153 ЦПК України передбачено, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.
У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
ВРП та її дисциплінарний орган установили, що відповідачам у справі, у тому числі тим, стосовно майна яких було вжито заходи забезпечення позову, ні ухвала про забезпечення позову, ні позовна заява з додатками, ні ухвала про відкриття провадження не видавалися і не направлялися аж до моменту особистого звернення ОСОБА_9 до суду. Копію ухвали про забезпечення позову (яку було виконано 25 травня 2017 року) та позовну заяву з додатками ОСОБА_9 отримав 29 травня 2017 року після особистого звернення до суду, а іншим відповідачам у справі копії позовної заяви з додатками та ухвали суду від 23 травня 2017 року були надіслані 30 травня 2017 року, що підтверджується листом голови Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_18 від 29 серпня 2017 року № 01/1194/2017. При цьому суддею ОСОБА_6 ухвалу про забезпечення позову звернено до виконання негайно.
Вважаючи, що такі дії судді ОСОБА_6 свідчать про умисне порушення нею засад рівності сторін, ВРП в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначила, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи повідомлення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про направлення копій ухвали суду ТОВ «Гуель парк», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не спростовують висновку Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддею не забезпечено однакове ставлення до сторін у справі.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим такий висновок ВРП, оскільки відповідно до положень статей 127 і 153 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження судом невідкладно надсилається особам, які беруть участь у справі, а копія ухвали про вжиття заходів забезпечення позову надсилається негайно після її виконання особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову.
З огляду на це доводи скаржника про те, що ухвали видано кожній стороні в день її звернення до суду, тому ставлення судді до кожної сторони було однаковим, також не спростовують висновку відповідача про порушення суддею ОСОБА_6 засад рівності сторін.
Відповідно до статті 123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Як зазначалося вище, 28 вересня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 (на виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року) постановила ухвалу, якою, зокрема:
- відкрила провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- надіслала за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- залишила без задоволення заяву ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті згідно з ухвалою від 23 травня 2017 року;
- повернула заявнику зустрічний позов ОСОБА_8 до ТОВ «Гуель парк» про встановлення факту порушень будівництва для звернення до належного суду за місцем розгляду основного позову або в порядку статті 109 ЦПК України.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої погодилася й ВРП, обґрунтовано зазначила, що вказана вище ухвала містила низку очевидних логічних суперечностей: визнання справи непідсудною Святошинському районному суду міста Києва (що було підставою для її передачі іншому суду) унеможливлювало відкриття провадження у справі (пункт 4 частини третьої статті 121 ЦПК України). З іншого боку, відкриття провадження у справі за первісним позовом унеможливлювало повернення зустрічної позовної заяви з підстави недотримання територіальної підсудності (стаття 123 ЦПК України).
Доводи судді ОСОБА_6 про те, що вона не мала повноважень вирішувати питання щодо розгляду зустрічного позову разом з первісною позовною заявою, оскільки, відкриваючи провадження у справі, вона не прийняла її до розгляду, є безпідставними, тому що скаржник помилково тлумачить положення статті 123 ЦПК України та підміняє поняття «підготовка справи до судового розгляду» і «судовий розгляд».
Строки розгляду справ установлені статтею 157 ЦПК України, за правилами якої суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
У своїй скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що дисциплінарний орган ВРП, не зазначаючи жодного доказу, окрім «резонансності справи», та ВРП, наголошуючи на обтяжливій обставині - застосування заходів забезпечення позову, констатували, що суддя затягнула розгляд справи № 759/7454/17, хоч її розгляд здійснено не було (передано за підсудністю до іншого суду), та не вказали, чому суддя мала віддати перевагу більш швидкому розгляду цієї справи порівняно з іншими.
ВРП та її дисциплінарний орган установили, що призначення суддею ОСОБА_6 справи до розгляду на 20 листопада 2017 року, тобто майже через шість місяців після її відкриття (23 травня 2017 року), є порушенням норм статті 157 ЦПК України.
При цьому Третя Дисциплінарна палата ВРП обґрунтовано зазначила, що саме собою порушення строків розгляду справи, встановлених законом, не може утворювати дисциплінарного проступку, а також узяла до уваги факт надмірного навантаження судді ОСОБА_6, на яке вона посилалася у своїх усних та письмових поясненнях.
Водночас ВРП та її дисциплінарний орган дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк, у який суддя ОСОБА_6 призначила засідання у справі, не може вважатися розумним з огляду на вжиття заходів забезпечення позову, пов'язаних із накладенням арешту на нерухоме майно відповідачів.
Усупереч доводам скаржника, у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 наголошено на тому, що факт надходження до Святошинського районного суду міста Києва шести аналогічних позовних заяв, провадження за якими відкрито лише за заявою, що надійшла на розгляд судді ОСОБА_6, є лише додатковим, хоч і непрямим, підтвердженням упередженості судді.
При цьому вказаний висновок дисциплінарного органу, підтриманий ВРП в оскаржуваному рішенні, не впливає на наявність у вказаних вище діях судді складу дисциплінарного проступку, а тому не є визначальним при прийнятті рішення за скаргою ОСОБА_6
Дослідивши матеріали справи, вислухавши всі аргументи та доводи сторін, ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо відкриття провадження у цивільній справі № 759/7454/17 з порушенням цивільного процесуального закону вказують на умисне порушення суддею ОСОБА_6 засад рівності сторін у справі.
Усупереч доводам скаржника, ВРП та її дисциплінарний орган не здійснювали перегляду прийнятих суддею судових рішень як апеляційний суд, а встановили порушення нею процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням провадження у цивільних справах, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
За таких обставин ВРП та її Третя Дисциплінарна палата правильно застосували до судді ОСОБА_6 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 «Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності».
При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ в рішеннях у справах «ОлександрВолков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_6 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.
Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Скаргу ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 залишити без задоволення.
2. Рішення Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О.С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк О.Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна Л.І. Рогач
В. В. Британчук І.В. Саприкіна
Д. А. Гудима О.М. Ситнік
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О.Г. Яновська
Н.П.Лященко