ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 990/184/23

Провадження № 11-167заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року (судді Тацій Л. В., Єзеров А. А., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

1. 23 серпня 2023 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, у якій він просив:

- визнати протиправними дії Президента України щодо повернення без розгляду його скарги від 10 липня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невжиття заходів для поновлення порушених прав позивача;

- зобов`язати Президента України розглянути скаргу від 10 липня 2023 року;

- зобов`язати Президента України вжити заходи для поновлення порушених прав позивача;

- стягнути з Президента України на користь ОСОБА_1 198 622 грн 50 коп. на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Прохання мотивував тим, що Президент України листом від 19 липня 2023 року повернув його скаргу від 10 липня 2023 року, в якій він висловлював невдоволення бездіяльністю судової влади. У листі відповідач повідомив, що розв`язання питань, висловлених в поданій ним скарзі, не відноситься до повноважень Президента України.

Вважає повернення скарги Президентом України з посиланням у листі на статтю 12 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) безпідставним та необґрунтованим, оскільки жодний процесуальний закон не передбачає оскарження бездіяльності суду. Такий порядок не встановлює також Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», хоча відповідач посилається на їхні норми.

З покликанням на статті 7, 8 Закону № 393/96-ВР доводить, що нема законних підстав для повернення його скарги, бо Президент України мав би направити її до компетентного органу, а не повертати заявнику.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні.

Вказує, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати. Звернення ОСОБА_1 до Президента України стосувалось, зокрема, питань щодо дій та бездіяльності суддів Печерського районного суду та Шевченківського районного суду м. Києва, Київського окружного адміністративного суду.

Статтею 12 Закону № 393/96-ВР, якою визначена сфера його застосування, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 14 Закону № 1402-VIII учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок реалізації права особи на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) визначено Законом № 1402-VIII.

Частиною першою статті 108 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Таким чином, оскільки питання, порушені позивачем у зверненні від 10 липня 2023 року, не належать до повноважень Президента України, а саме звернення не відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР, ОСОБА_1 було надіслано листа від 19 липня 2023 року № 22/042964-03 із відповідними роз`ясненнями.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 16 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки порушені позивачем у скарзі питання стосуються здійснення правосуддя у справах, у яких він є стороною, а контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя Президент України не наділений, не має права втручатися у процесуальну діяльність суду або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати, розглядати дисциплінарні скарги відносно суддів, а за Законом № 393/96?ВР звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань, то відповідач обґрунтовано зазначив у відповіді на цю скаргу, що звернення позивача не підлягає розгляду в порядку зазначеного Закону.

Суд також акцентував увагу на тому, що розгляд звернення ОСОБА_1 від 10 липня 2023 року не належить до повноважень Президента України та не відповідає вимогам до дисциплінарної скарги, через що воно підлягало поверненню та було повернуто відповідачем у спосіб та з дотриманням строків, передбачених Законом № 393/96?ВР.

До того ж, як зазначив суд першої інстанції, лист Офісу Президента України від 19 липня 2023 року за № 22/042964-03 містить вичерпне обґрунтування підстав повернення скарги заявнику та роз`яснення права останнього на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді в установленому законом порядку.

Стосовно вимоги про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди суд указав, що вона є похідною від первісних вимог, для задоволення яких немає підстав, тому також задоволенню не підлягає.

3. ОСОБА_1 не погодився із цим судовим рішенням і подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач указує на безпідставність тверджень суду першої інстанції про те, що порушені ним в направленій до відповідача скарзі питання стосуються здійснення правосуддя, адже він на момент подання скарги та звернення до суду із цим позовом не був стороною у жодній зі справ, про які в ній йдеться, оскільки суди не відкривали провадження у цих справах. Звідси безпідставною називає і мотивацію оскаржуваного судового рішення стосовно законодавчо визначеного права на перегляд справи та оскарження судового рішення, а також права на звернення з дисциплінарною скаргою. Зазначає, що спірні правовідносини щодо бездіяльності судів не регулюються жодним нормативно-правовим актом, в тому числі жодним з наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

Вважає суперечливим посилання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на положення статті 106 Конституції України щодо повноважень глави держави, оскільки за статтею 102 Основного Закону Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Отже, захист прав та свобод громадянина України є конституційним обов`язком глави держави і він наділений широким спектром повноважень у цій сфері.

Крім того, позивач наполягає на порушенні відповідачем вимог статті 7 Закону № 393/96?ВР, за положеннями якої у випадку, якщо питання звернення не входить до повноважень адресата, то воно мало б бути переслано за належністю відповідному органу чи посадовій особі, чого відповідач не зробив.

4.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року та ухвалою від 16 листопада 2023 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 30 листопада 2023 року.

5. Відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржене судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення, з огляду на таке.

7. Обставини справи коротко можна викласти так.

10 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі скаргою, у якій вказав на порушення його конституційних прав та свобод людини і громадянина з боку органів судової влади (її посадових осіб).

Як зазначив у скарзі заявник, з метою захисту своїх прав він звернувся з позовними заявами до Печерського районного суду та Шевченківського районного суду м. Києва, Київського окружного адміністративного суду.

До Печерського районного суду м. Києва позивач звернувся 10 березня 2023 року з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»).

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 17 березня 2023 року у справі № 757/10366/23-ц позов ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» направив за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

У зв`язку з відсутністю будь-яких даних про вчинені процесуальні дії 18 квітня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва та 17 травня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 направив інформаційні запити щодо причин відсутності таких відомостей.

Станом на 09 липня 2023 року відповіді він не отримав.

30 травня 2023 року він звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського районного суду м. Києва, керівника апарату Печерського районного суду м. Києва, Шевченківського районного суду м. Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва.

Станом на 09 липня 2023 року на адресу позивача не надходило жодних відомостей про стан розгляду цього позову.

07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Станом на 09 липня 2023 року на адресу позивача не надходило жодних відомостей про стан розгляду цього позову.

19 червня 2023 року ОСОБА_1 направив голові Київського окружного адміністративного суду інформаційний запит стосовно відсутності будь-яких дій.

Станом на 09 липня 2023 року відповіді він не отримав.

З огляду на викладене, на підставі Конституції України, Закону України від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Закону № 393/96?ВР, Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» та Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у скарзі, адресованій Президенту України, ОСОБА_1 просив притягнути до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні його конституційних прав, та вжити належних заходів для поновлення його прав.

19 липня 2023 року ОСОБА_1 надана відповідь на його звернення від 10 липня 2023 року, оформлена листом № 22/042964-03 за підписом виконувача обов`язків завідувача відділу Офісу Президента України, у якому заявнику роз`яснені положення статей 19 124 126 129 Конституції України. Відповідач наголосив, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати.

Крім того, у листі від 19 липня 2023 року ОСОБА_1 повідомили, що його скарга не підлягає розгляду в порядку Закону № 393/96?ВР, а реалізувати своє право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді заявник має право в установленому законом порядку шляхом подання скарги до Вищої ради правосуддя.

8. Зі змісту доводів та вимог позовної заяви й апеляційної скарги ОСОБА_1 випливає, що публічно-правовий спір між ним та Президентом України виник у зв`язку з тим, що, з погляду позивача, глава держави протиправно не розглянув по суті адресоване йому як повноважному, належному і компетентному державному органу звернення про притягнення до відповідальності посадових осіб органів судової влади, винних, як він вважає, у порушенні його конституційних прав, та вжиття належних заходів для поновлення його прав та/або не переслав його за належністю відповідному органу чи посадовій особі, якщо викладені в ньому питання не входять до його повноважень.

Звідси слід надати відповідь на питання, чи зобов`язаний Президент України розглянути письмове звернення фізичної особи з означених питань тільки тому, що Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина, та чи були підстави переадресовувати таке звернення іншому компетентному органу державної влади за положеннями статті 7 Закону № 393/96-ВР.

9. Відповідно до статті 40 Конституції Українивсі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом № 393/96-ВР, про що зазначено в його преамбулі. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

За частинами першою та третьою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР, зокрема, передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування , інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян.

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі скаргою, в якій хронологічно виклав обставини, що стосувались поданих ним до Печерського та Шевченківського районних судів м. Києва, Київського окружного адміністративного суду позовів та звернень, щодо стану їх розгляду та просив главу держави притягнути до відповідальності осіб, винних, з його погляду, в порушенні його конституційних прав, які, як можна зрозуміти зі змісту цього звернення, полягають в обмеженні права позивача бути обізнаним про вчинені процесуальні дії конкретними судами після подання ним позовів до названих судів, та вжити заходи для поновлення його прав.

Згідно зі статтею 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Оскільки порушені позивачем у скарзі питання стосуються здійснення правосуддя, а питання організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон № 1402-VIII, відповідач обґрунтовано зазначив у відповіді на цю скаргу, що його звернення не підлягає розгляду в порядку Закону № 393/96-ВР.

10. Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України визначені у статті 106 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 року у справі № 1-17/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) зазначено, що інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України, згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Конституційно-правовий статус інституту Президента України базується на правилах та нормах, які регулюють положення глави держави у механізмах державного управління. Порядок діяльності Президента України, його повноваження, взаємодія з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування нормативно встановлені.

У спорі, який виник у цій справі, Президент України через створені ним допоміжні органи розглянув звернення ОСОБА_1 та звістив останнього про результати його розгляду. Зокрема, у листі від 19 липня 2023 року № 22/042964-03 Офіс Президента України повідомив ОСОБА_1 , що вирішення питання його звернення не належить до повноважень глави держави та зміст цього звернення свідчить, що порушені в ньому питання стосуються здійснення правосуддя, а отже, не лежать в площині Закону № 393/96-ВР, натомість можуть бути реалізовані в порядку Закону № 1402?VIII.

Зміст письмової відповіді від Офісу Президента України не дає підстав вважати, що Президент України допустив протиправні дії та бездіяльність у комунікативних відносинах з ОСОБА_1 .

У Конституції України немає положень, які б зобов`язували Президента України розглянути такого змісту звернення на тій підставі, що вони адресовані главі держави, який за Конституцією України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Натомість за положеннями частини другої статті 19 Конституції України Президент України як орган державної влади [в одній особі] зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отож якщо виходити з точного розуміння наведених вище джерел права, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, можна констатувати, що Президент України в контексті спірних правовідносин не діяв у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, відповідно до вимог закону роз`яснив, в порядку якого закону слід оскаржити дії, пов`язані зі здійсненням правосуддя, - а отже, правильно вчинив, коли не розглянув це звернення по суті.

11. Стосовно мотивів позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо протиправного повернення його скарги замість пересилання її на розгляд компетентного органу державної влади, як того вимагають положення статті 7 Закону № 393/96-ВР, слід зазначити таке.

За правилами частини першої статті 11 Закону № 1402-VIII судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

У випадку виникнення визначених цим Законом підстав дисциплінарної відповідальності судді будь-яка особа право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою), для якої встановлені особливі вимоги до форми та змісту, а також порядку її подання до Вищої ради правосуддя.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано зауважив, що попри те, що зміст скарги ОСОБА_1 стосується здійснення судочинства, однак вона не в повній мірі відповідає вимогам закону щодо дисциплінарної скарги, що унеможливлювало в такому випадку виконання вимог Закону № 393/96-ВР щодо її пересилання за належністю відповідному органу чи посадовій особі.

За частинами першою та восьмою статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Оскільки вирішення порушених у скарзі ОСОБА_1 питань не належить до повноважень Президента України та підпадає під сферу Закону № 1402-VIII, що унеможливлювало пересилання її за належністю відповідному органу чи посадовій особі, то можна підсумувати, що відповідач, коли прийняв рішення про повернення скарги, не допустив тих протиправних дій та бездіяльності, які йому за провину ставить апелянт.

12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваному рішенні від 16 жовтня 2023 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень Президентом України Конституції України та Закону № 393/96-ВР під час розгляду скарги ОСОБА_1 .

Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду підсумовує, що по суті суд ухвалив правильне рішення, тому підстав для втручання й скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року нема.

Керуючись статтями 266 292 308 311 315 316 321 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

Г. Р. Крет Н. В. Шевцова