Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 9901/606/18

Провадження № 11-921заі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом голови Союзу ветеранів Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 липня 2018 року (у складі колегії суддівКоваленко Н. В., Гімона М. М., Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.),

УСТАНОВИЛА:

29 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Комісії у наданні дозволу на оскарження до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рішення Комісії від 3 квітня 2018 року № 145дп-18 (далі - Рішення № 145дп-18) та зобов'язати відповідача надати такий дозвіл.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що Рішенням № 145дп-18 Комісія безпідставно та необґрунтовано закрила дисциплінарне провадження стосовно прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, при цьому у зазначеному рішенні відповідачем не вказано на відмову у наданні дозволу на подальше оскарження рішення до ВРП, як і на її мотиви для такої відмови.

На звернення позивача з цього питання до Комісії, остання листом від 26 квітня 2018 року № 11/2/4-37дс-15дп-18-6204вих-18 підтвердила факт відмови у наданні згаданого вище дозволу.

Така відмова Комісії, на думку позивача, є протиправною, оскільки не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розумності, суперечить публічним інтересам суспільства на одержання достовірної інформації про позаслужбову діяльність працівників органів прокуратури України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 5 липня 2018 рокув задоволенні позову відмовив, вказавши, що відмова Комісії у наданні ОСОБА_3 дозволу на оскарження Рішення № 145дп-18 до ВРП здійснена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема співмірюючи наслідки вчинюваних дій з метою діяльності Комісії; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про скасування його рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.

Скарга мотивована тим, що суд не дослідив обставин щодо належного повідомлення Комісією скаржника про дату, час та місце розгляду його дисциплінарної скарги, бажання скаржника взяти участь у засіданні комісії, а також щодо роз'яснення права на подання клопотання про надання дозволу на оскарження рішення Комісії до ВРП.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 також посилається на те, що суд, перевіряючи правомірність відмови Комісії у наданні дозволу на оскарження її рішення, не здійснив оцінки процедури дисциплінарного провадження, повноти та достатності зібраних Комісією у ході дисциплінарного провадження стосовно прокурора об'єктивних даних, правильності їх юридичної кваліфікації, та правильності застосування відповідачем норм права, а також безпідставно не взяв до уваги значний суспільний резонанс дисциплінарної справи щодо прокурора ОСОБА_4, як і те, щоКомісія не виконала покладеного на неї законом завдання, а саме: у порядку частини другої статті 77 Закону України «Про прокуратуру» не перевірив усіх доводів скарги, не витребував необхідних документів, фактично ухилився від встановлення об'єктивної істини та взяв на віру нічим не підтвердженні пояснення прокурора.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісія вказує на законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи суд установив таке.

5 січня 2018 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 про вчинення прокурором відділу забезпечення представництва у Верховному Суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скаргу ОСОБА_3 розподілено голові Комісії Грушковському В.Ю. (протокол розподілу між членами Комісії від 5 січня 2018 року).

Рішенням голови Комісії від 15 січня 2018 року відкрито дисциплінарне провадження №11/2/4-З7дс-15дп-18 щодо прокурора ОСОБА_4

Висновок у дисциплінарному провадженні складено 5 березня 2018 року.

Скаржник ОСОБА_3 на засідання Комісії не з'явився, про час та місце проведення засідання Комісії повідомлявся листами від 22 березня 2018 року № 11/2/1-5162 вих-18 та від 22 березня 2018 року № 11/2/1-5163 вих-18.

За результатами дисциплінарного провадження Комісія дійшла висновку, що дисциплінарна скарга ОСОБА_6 про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження та прийняла Рішення № 145дп-18 про закриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-37дс-15дп-18.

ОСОБА_6 звернувся до Комісії із заявою від 17 квітня 2018 року № 04/18-1 про надання дозволу на оскарження Рішення № 145дп-18 до ВРП.

На вказану заяву ОСОБА_6 листом від 26 квітня 2018 року № 11/2/4- 37дс-15дп-18-6204вих-18 надано відповідь про те, що у рішенні не зазначено про надання дозволу особі, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, на його оскарження до ВРП, а тому такий дозвіл вважається ненаданим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Статтею 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги (частина друга зазначеної статті Закону).

Статтею 47 Закону України «Про прокуратуру» передбачений порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Так, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання (частина перша вказаної статті).

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ята зазначеної статті).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід (частина шоста вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя зазначеної статті).

У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження (частина п'ята статті 48 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною шостою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

Копія рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина восьма зазначеної статті).

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк (частина дев'ята вказаної статті).

Згідно з частиною восьмою статті 78 Закону України «Про прокуратуру» у рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зазначаються дата і місце його прийняття, члени комісії, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий. Рішення підписується головуючим та членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у засіданні. За наявності окремої думки, вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки виголошенню на засіданні не підлягає.

Частиною десятою зазначеної статті визначено, що особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження.

З огляду на визначений Законом порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, порядок прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження та вимоги до його змісту, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання про надання дозволу особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення Комісії до ВРП вирішується при прийнятті рішення за результатами дисциплінарного провадження, оскільки саме в рішенні повинно бути зазначено про надання або ненадання такого дозволу у відповідності до частини восьмої статті 78 Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки в резолютивній частині Рішення № 145дп-18 не зазначено про надання ОСОБА_3 дозволу на його оскарження, то такий дозвіл вважається ненаданим. При цьому надання дозволу на оскарження рішення Комісії до ВРП після прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження чинним законодавством не передбачено.

Крім того, перевіряючи доводи скаржника про незаконність оскаржуваної відмови Комісії, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідача стосовно надання дозволу на оскарження її рішень до ВРП є дискреційними та виключною компетенцією Комісії як уповноваженого органу, який вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів.

Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, вирішення питання про надання дозволу на оскарження до ВРП рішення Комісії покладається саме на членів цього органу, і жоден інший суб'єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доводами скаржника не спростовані.

З огляду на викладене та керуючись статтями 242, 266, 292, 311, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу голови Союзу ветеранів Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 липня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк В.С. Князєв С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко В.В. Британчук Н.П. Лященко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В. І Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич